Святий Миколай приніс у нашу редакцію свого тезку. Попри постійну зайнятість, Микола Васильков таки знайшов час на те, аби дати інтерв’ю «Брутальному Футболу». Саме цей відомий телебунтар і став першим гостем рубрики «В гостях у БФ», у якій ми спілкуватимемось на провокативні теми із людьми, які творять українську футбольну журналістику.
Розповів нам Микола не лише багато цікавого, але й зробив це в оригінальному стилі. Саме тому ми вирішили максимально точно передати стиль його мовлення.
- Ти ганяв у футбол за школу. А про професійну кар’єру не думав?
- Я мріяв стати футболістом, проте мене зарубав Оніщенко на перегляді у
динамівській школі. Я грав трохи в «Зміні» на Оболоні, тренувався на
«Темпі» на Святошині і все. Далі закрутилося щось інше — я вже вирішив був
стати музикантом (сміється).
- Як потрапив у журналістику?
- В журналістику потрапив завдяки матусі. Я закінчив
Кульок, а її якраз запросили на СТБ редактором ранкової програми
«Чайник». Вона мене хвостом затягла. Я там почав робити лайфи, дивовижки,
про спорт, і коли «Чайник» закрили, то Сашко Власенко взяв мене в
редакцію Вікон-Спорт. Так я отримав запис в перепустці «ЖУРНАЛІСТ».
- А як виникла ідея “Третього Тайму”?
- Ідея «Третього Тайму» виникла, коли ICTV придбав права на трансляцію матчів Чемпіонату Світу 2010 року. Стала необхідність виходу студії з обговореннями ігор, адже це було прописано в контракті. Ідея студії належить агенту Кіллеру, з яким ми разом рік перед тим запустили «Інший
Футбол». Активно у креаційному процесі брала участь продюсерка Оксана Дихнич. Ми перебрали два-три типи декорацій, була ідея посадити в кадр Скрябіна, проте потім зупинилися на кандидатурі Фоззі, і дуже вдало, як виявилося. Ідея запрошення Леоненка — цілком заслуга Кіллера (Андрій Богуш), він сам вів тривалі і складні перемовини, той пручасвя, а тепер Леоненко - медійний персонаж!
- Ти вів «Третій Тайм» з Віктором Леоненком та Фоззі. Які ці хлопці спілкуються поза кадром? В чебуречну часто разом ходили?
- Леоненко, в принципі, поза кадром і в кадрі той самий. Не на камеру хіба що може трохи щільніше висловитися про всіх, кого не вважає достойними поваги. У нього в авторитетах Блохін, Белькевич з Хацкевичем, Максимов, старший Суркіс, до Ріната Ахметова, в принципі, з повагою… А от молодих чи не всіх він «ганяє».
Фоззі дуже цікава людина. Він сам себе створив, він активний, напевно найактивніший з нас трьох, пише книжок, пісень, веде телевізійну дяльність, на радіо та в журналах з’являється, і це при тому, що в них концертний графік вкрай насичений…
Фоззі має чітко виражену українсько-радянську позицію. Він уболіває проти російських клубів, надто проти «Спартака», він не пише пісень російською, хоча і спілкується в побуті нею залюбки (в Києві 65% русофонів). Фоззі має часто принципові позиції до речей: чогось не сприймає, до чогось не хоче ніколи мати відношення, словом, він не «типовий» журналіст, котрі в нас переважно агатостаночники. Фозз уболіває за «Металіст» і за «Динамо».
Ми з ними втрьох зустрічалися тільки на етерах, ну ще пару разів на прямих лініях чи онлайн-конференціях. Після того я переважно спілкуюся окремо то з одним, то з іншим, в рамках
медіапроектів чи на п’янках (сміється).
- Від 1 до 20 наскільки оціниш своє “розбирання” у футболі?
- Я в футболі розбираюся на 13
- Про історію із тим, як Шевченко у тебе вкрав гроші, відомо усім. Припустимо, що Шева б не зізнався, що це він “потягнув” гаманець. Чи звертався ти б тоді в міліцію?
- Історія з тим, як Шева у мене тицнув лопатника, прославила мене на три дні на весь слов’янський нет (усміхається). Мені дзвонили всі, від львівської газети «Експрес», до видання з Сахаліну. Все просто, я не бачив, що він позаду, а моя асистентка Ахава уже його підвела, і я коли попрощався з Газаєвим, почав ліпити якусь дурню про те, що о…, а тільки розкрив рота спитати у Валерія важливе, а він уже «да свіданія»…, як Шева мене обхопив, я побачив, що то він, і кажу, а це з нами герой зустрічі і все таке. А в кінці він питає, «чи ти нічого не забув?», а я й кажу, «о, де це тебе цьому навчили?»
А за дві години він приїхав до нас на етер в студію «Третього Тайму», там ще раз це крутили, приколювалися, тоді зібралися вперше з 90-х і поки востаннє разом — Леон, Ребров та Шева.
Мене всі видання запитували, а скільки у тебе там було бабла? Я комусь, здається «Сегодня», назвав найбільшу суму — 6 тисяч гривень, вона і закріпилася як головна легенда.
Росіяни перевели на їхні рублі, вийшло ще більше, потім я дивився це відео в ролику про найкращі події світу футболу за 2010 рік, який крутили в Аргентині, там наводили ще більшу суму. Італійці та англійці сильно піарили той випадок, мені з Греції дзвонили, ну кому шо болить (сміється). Якби Шева не віддав, то був би винен, мав би у мене кредит (сміється).
- Що особисто для тебе означають 6 тисяч гривень?
- Для мене 6 тисяч гривень нічого не значать — це середня ставка спортивного журналюги на телебаченні. Я витрачаю гроші спонтанно, викидаю на обіди-вечері, на електроні цяцьци, на іграшки малим, на квіти, ну на бензин по сто баків на тиждень — це як отче наш (усміхається). Я не накопичую грошей, бо у п’ятому вимірі гроші зайві, відпочиваю взимку на лижвах, літом на морі, восени та навесні я відпочаваю на футбольних стадіонах по всій Европі, де грають наші.
- За тобою скандалів не помічено, але от за Леоненком та Ахавою такихісторій чимало. Які вони в житті?
- Леон не скандальний, він говорить те, що зазвичай говорять у коментах тролі, а він на камеру — свої прості думки. Такого не часто зустрінеш. Ахава не сильно скандальна, якщо чесно. Вона там нарвалася раз на мати від Алі-Джі, а більше я не пригадую за нею такого геть нічого. Так що можна сказати, що вона навпаки — лояльна репортерка.
- Чого ти у футболі не любиш?
- Я не люблю у футболі радянських стадіонів. І великої кількості «мусорів», як це раніше було в Харкові, а надто у Дніпрі на «Метеорі» — третина арени «мусора»! Жаххх…
- Ти відкрито говориш про свою нелюбов до Конькова, вважаєш, що саме він винен у тому, що збірна України і досі без тренера. Також ти колись намагався домовитися про інтерв’ю із ним, але так і не домовився. У чому саме причина? Він тебе сприймає як “неданєцкого”?
- Я відкрито говорю про нелюбов до Конькова?! Це де таке я говорив?
- На твоїй конференції подібне читав.
- Ну, я не казав уж точно, що не люблю Конькова (сміється). Чого це мені його не любити? Навіть якщо біди від нього і йдуть! Я люблю, коли ситуація скандальна, зараз за Конькова вона перманентно скандальна, мені подобається (сміється). Причина в тренері — звісно він, хто тут ще у нас керує ФФУ? Якщо хтось ще є, то і він (вони) теж винні. Проте треба розуміти, що вони там стикнулися з клопотом дуже зненацька – хто знав, що Блохин піде у розпалі вібірного циклу? А знайти хутко гарного фахівця ніколи не просто…. Ахметов у Шахтарі витратив років 5 життя, поки купив того, кого треба – Луческу. Динамо і досі можна сказати після Лобана не знайшло того, про кого люди скажуть – наш! А з Коньковим я домовлявся про інтерв’ю через його старенького помічничка, забув як звать, просто Коньков був зайнятий (уже не стану коментувати, чим (сміється), а мені потім уже не треба було. Він про мене, гадаю, і не знає нічого, не те, щоби категоризувати як донецького чи недонецького. Я з ним ніколи не бачився.
- Ти якось написав на своїй конференції після того, як побував на тренуванні “Динамо”, що “Мілевський реально страшний”. Думаєш, перейшовши в іншу команду, він поверне собі футбольну молодість, коли був справжнім лідером молодіжної збірної, чи й надалі виступатиме у нічних клубах?
- Ні, Мілевський — це збитий вертольотник. Він кращого вигляду вже не набуде, і грати краще вже не стане. Міля поступово стає вже і нецікавим мені, я цікавлюся скандальними фігурами, зірковими алкоголіками, на жаль він уже не зірка, а простих алкоголиків у нас тут третина міста. Він нікуди взимку не піде, далі залишиться в ДК, однак уже не гратиме, а потім взагалі невідомість, чорна прірва, безвість і забуття. Який такий Артьом-Шмартьом, не бачиш, ми снідаєм.
- А коли граєш у футбол, то на якій позиції тобі найбільше до вподоби?
- У футбол я грати не вмію, тож і позиція мені байдужа, я теоретик спорту, відірваний від життя філософ.
- “Курю, тільки коли п’ю” — твої слова…
- Курю, коли вип’ю, так побутово на перекури не бігаю. П’ю натомість часто, надто взимку.
- Ти ріс в «кримінальній» Оболоні, займався єдиноборствами. Були якісь інциденти і чи не був сам хоч трохи в якійсь кримінальній структур?
- Я ріс на Оболоні, проте не такий був дужий, як хлопці, тож до угруповань не брали (сміється). Я слабка людина. Хоча в нас там всі були під Черепом, Москвою, Савлохою, Кісельом. Я займався шотоканом, проте інцидентів багато не було, майже не бився на вулиці. Із кримінального бізнесу була якась барижна діяльність, дуже мало, а головне, ми з моїм корешом Кухнею років зо два на початку 90-х працювали на валюті біля ЦУМу. Нормально піднялися, пам’ятаю, повіз до тата в Москву цілу скриню рублів, на які поміняв йому бакси, у нас тут курс був кращим. Я кинув картону коробку на третю полицю загального вагону і пішов бухати, спав без білизни у рваних джинсах… Митниця таких навіть не чіпає (сміється).
- Ти добре знайомий з Шевою. Що можеш про нього сказати такого, про що поки що ніхто не знає?
- З Шевою я вчився в одній школі, а з його сестрою Лєнкою ми однокласники. Шева молодший на 4 роки, для школи — це прірва. Я не товаришував навіть з тими, хто на рік менші. Хоча ми багато перетиналися в чому, десь було лазили разом, займалися у одного тренера Серьоги-Ушиста, зустрічалися з одною дєвочкою Чижичкою, грали багато на шкільному полі… Він, пригадую, прийшов на фізру у нових трусах Адідас динамівської форми, я з вікна уроку хімії дивився, як вони грають, його навіть ніхто не атакував в грі, так він виділявся всім зовні! Хоча всі в школі були впевнені, що в «Динамо» заграє мій однокласник Гена Копєйка. Він був головною зіркою футболу, він уже навіть м’ячі подавав на матчах «Динамо» в чемпіонаті СРСР, а в перерві виходив грати за юнацький склад на Республіканському… Він тепер адвокат, кажуть, дуже шановний.
- От ти маєш свій інтернет-проект 11 на 11. На ICTV мало платять, чи це для себе, для душі?
- Я на ICTV не працюю вже з початку 2012 року, у лютому чи березні пішов з проекту «Інший Футбол». Я багато чого робив, був другом Евра в Україні, працював на УЕФА тим спікером збірної України на Евро-2012, зараз роблю на СТБ Містичні Розслідування, а на БТБ (нове банківське телебачення) спортивну програму «СпортМаркет». З нового року плануємо там таки запустити автомобільний проект.
Насправді, ми з партнерами зараз розвиваємо свій продакшн, це цікаво, виробляти програми. Сайт 11на11 — публічний портал, де ми надаємо можливість всім, хто хоче спробувати себе у якості журналіста, навчитися писати жанрово, знайомитися з формальними правилми викладання статей у мережі. Заявок зазвичай буває купа, виживають лише одиниці. Зате потім люди реально влаштовуються працювати. У нас Сєля тепер працює на дніпропетровському телебаченні, Ред — на телестудії в Керчі, хлопці поприлаштовувалися в газети та електронні видання. Я задоволений.
- Взагалі, що можеш сказати про українську футбольну інтернет-журналістику, особливо про її недоліки?
- Інтернет-журналістика у нас слабенька, в Англії та Німеччині набагато цікавіше пишуть, і винахідливіших матеріялів більше, і ґрунтовних статей. Все залежить від мотивації, а не від таланту чи безталанності. В газеті «Сегодня» є класні матеріали й добірки, в іхній версії на сайті так само. На Футбол.уа пишуть цікаві статті, хоча там завжди все трохи обережно, стримано. Розмаху бракує всім.
- Тут Анна Ахава начебто заміж зібралася. Чи не було у тебе з нею ніяких стосунків “не лише професійних” і узагалі скільки у вас там залицяльників до неї було?
- А за кого Ахава виходить? Цікаво (сміється). У мене з нею нічого не було, втім, якби і було, я так само би сказав, що нічого (сміється). На роботі не пригадаю, що у неї було багато залицяльників, швидше навпаки, а поза роботою, здається, вирував безтурботний залицяльний променад (усміхається).
- Ну тоді перейдемо до жіночого футболу. Чи цікавишся ним і що взагалі про нього думаєш?
- Жіночий футбол нецікавий. Так, раз звернути увагу, і все.
- Якому футболістові тобі хотілося б натовкти пику?
- Пику нікому я ніколи не товчу, всі люди — раби Божі, а решта — тварі Господні.
- В нас є два клани журналістів футбольних. Донецько-діпропетровський і донецький. До якого ти себе відносиш? Як зберігати нейтралітет, при цьому мати очевидні симпатії до одного клубу?
- Кланів журналістських немає, це міф. Все тупіше — донецькі пишуть за Донецьк, Дніпровські за «Дніпро» і так далі. Я, чесно кажучи, з дитинства за ДК, це вже в крові, проте років 10 працював з «Шахтарем», ми зробили багато репортажів крутих, документалку про Нейвіо Скалу, спецпроекти про початок протистояння з ДК – «Максимальне Стиснення»…
Я і зараз за «Шахтарем» стежу з насолодою… Ось за кого не вболівав, як боліла — то «Металіст». У нас за совка ще «Динамо» було завжди з «Дніпром» і з «Карпатами» проти «Спартака», «Метала», Одеси… «Шахтар» ніколи не був нашим опонентом, я стара людина, живу за тими поглядами. Нині це швидше життєво чи політично, що Київ проти Донецька, проте важливо вміти ставити себе на місце інших людей, подивитися спробувати їхніми очима на ситуації… Люди скрізь однакові, і у «депресивному регіоні» і на «войовничому заході», вони відштовхуються від нажитих традицій і стоять за своїх. Тут протистоянням не візьмеш, треба всім доходити моральної згоди, це я про людей, звісно, а не про політиків. Там життєві механізми не працюють (сміється).
- Назви найкращого футбольного ведучого і найкращого коментатора України 2012 року.
- Коментатора не назву, не можу сказати, що хтось вирізняється сильно з усіх, а ведучих всього два, якщо між них обирати, то Дениска кращий за Цигана, він вміє вести дискусію, а Ігарян лише кидає в людей запитами. Обидва мої приятелі, щоб ви розуміли!
- Ти багато спілкуєшся з гравцями і працівниками клубів, завжди в курсі усіх підводних течій і трансферів. Розкажи нам, хто куди втікатиме і кого куди виганятимуть цією зимою?
- Хто піде — не знає навіть ІМС, РЛА, ОВБ, МБМ… Це все так швидко і ситуативно… Вони зберуть всіх на перші збори, а там уже за тиждень стане зрозуміло з розмов, поглядів, балачок і пліток, хто за кого, проти кого товаришуємо, кого на вихід, а хто іще побігає.
- На твою думку, яким повинен бути оптимальний оклад середньостатистичного гравця УПЛ?
- Оклад — це складна річ. Зараз Інфантино з Мішелем крутять на папері правило зарплатної стелі, проте у нас воно не актуальне, у нас чорна каса, а отже це тільки якщо в інтересах власника, то він піде на системні скорочення. Я би, звісно, запропонував систему імени Віті Леоненка — зарплата на рівні 30% від нинішньої, а решта 70% — в розтяжці від 0 до 300% — преміалка за гарну гру. Це прямий мотив для прогресу, хоча постраждають агенти і всі в ланцюгу, в тому числі працівники клубів і самі презики, хто бере участь у «повертальних схемах» відмивання лаве. Хоча це наш чемп би піднесло нагору в маркетинговому сенсі як проривну структуру, де можна легально заробити нескінчено багато лише завдяки голам і пасам!
Андрій Думич, спеціально для bfootball.com.ua
класна в’юха!!