Утілення жидівства в українському футболі
Сьогодні хотілося би ближче познайомити читачів сайту з людиною, яка не просто є уособленням жидівства в сучасному українському футболі, а й служить незаперечним авторитетом для дуже багатьох тренерів, діючих гравців і всіх тих, хто має прямого або непрямого стосунку до сучасного футболу. Ім’я цієї людини — Семен Йосипович Альтман. 21 квітня Семену Йосиповичу виповнюється 70 років. 70 років цікавого, насиченого, різноманітного, і непростого життя.
1.
Питання Альтману від уболівальника: — Семен Йосипович, а Ви випадково не жид?
Відповідь Альтмана: — Жид. Але не випадково.
Альтман: «Діти — це просто дорослі люди з маленьким життєвим досвідом».
Народження Семена Альтмана цілком відповідало його жидівському прізвищу — хлопчик народився 21 квітня 1946 року в невеликому містечку Чугуєві, що в Харківській області, в родині Йосипа Яковича і Зінаїди Семенівни Фрідман. Батьки маленького Сані (так батьки і друзі називали хлопчика і це ім’я залишилося досі для найближчих — родини й друзів дитинства) були корінними киянами, вимушеними тимчасово полишити рідне місто. Чому «народження цілком відповідало»? Ну, думаю, всі пам’ятають народження іншого знаменитого жида, коли його батьки також були у «відрядженні», щоправда, то був не Чугуїв, а Віфлеєм.
Повернення до Києва, 1948 рік
Йосип Якович, кадровий офіцер Радянської Армії, займав посаду начальника фізпідготовки в новоствореному Суворовському військовому училищі, органрізованому для дітей-сиріт одразу по війні саме в Чугуєві. Незабаром, 1947-го року, училище перевели до Києва на Печерські пагорби, разом з курсантами переїхали назад до рідного міста і викладачі зродинами. Маленький Саня ріс в містечку при училище, на той час цей район вважався окраїнним, оточений безліччю пустирів і балок. Поруч знаходився спорткомплекс Київського військового округу з манежем, басейн, кілька футбольних полів. Навіть зараз, проїжджаючи по Києву і Печерську, Семен Йосипович може в подробицях розповісти, де він жив (будинок зберігся), де грав в футбол на майданчику, якого побудував його батько, де починав працювати на заводі, і в якому кооперативному саду росли найсмачніші яблука …
молодий джентельмен, 1953г
З ранніх років Саня, як і всі повоєнні діти, більшу частину часу проводив на вулиці і займався всіма видами спорту відразу. Це і плавання, і баскетбол, і гімнастика, і біг. У той час на слуху постійно були імена видатних спортсменів — баскетболістів Гладуна, Вальтіна, Баглея, боксерів Попенченко, Сівкова, Григор’єва, гімнасток Латиніної, Астахової. Але осібно стояв, звичайно, футбол. Не забуваємо, це була середина 50-х, «футбольний бум» в післявоєнному Києві на тлі завоювання динамівцями першого значущого трофею — Келиху СРСР 1954-го року. Одного разу старший брат Льова відвів молодшого десятирічного брата в відому київську футбольну школу ГорОНО-1 і життєвий шлях для хлопчиська був обраний остаточно і безповоротно. Футбольна школа ГорОНО тоді була однією з найліпших у місті, але головне було те, що з дітьми працювали чудові тренери та педагоги — Борис Йосипович Кукуріку і Михайло Борисович Корсунський — перший український тренер, який отримав почесне високе спортивне звання «Заслужений тренер СРСР» і виховав дуже багато майбутніх майстрів. Це була епоха «вуличного» футболу, разом з Семеном поруч тренувалися майбутні гравці «Динама» Володимир Мунтян, Віктор Кащей, Юрій Ванкевич і Олександр Шпаков (в майбутньому — перший тренер Андрія Шевченка). У дворових баталіях Семена старші товариші завжди ставили до воріт, де у нього добре виходило, адже хлопчик, хоч і не мав видатних фізичних даних, але був стрибучий, сміливий і працьовитий. Відповідно, над вибором амплуа в футболі довго розміпковувати не довелося — Сем (як Семена Йосиповича прозвали вже футбольні друзі, колеги і партнери з легкої руки Віктора Прокопенка) зайняв місце у воротях, в яких, образно кажучи, і грає досі. Кумиром хлопаки на той час був чудовий воротар «Динами», корінний одесит Олег Макаров, символом гри в котрого був зелений светр з літерою «Д» і незмінний кешкет. А з Анатолієм Бишовцем, який займався в конкурувальній ГорОНО у місті футбольній школі «Динамо», Семен разом грав за збірну Києва і дуже з ним здружився. Позначилися спільні інтереси і життєві пріоритети. Семен Йосипович пізніше говорив, що багато чому навчився у Бишовця, хоч вони з ним і ровесники.
з другом дитинства Анатолієм Бищовцем. Олімпіада в Атланті, 1996.
«Наша дружба збагачувала нас, та й на тренерському терені, працюючи поруч з Бишовцем, я продовжував багато чому вчитися», — згадував якось Альтман. Цей творчий тандем Бишовець — Альтман зберігся на все життя, привносячи багато для кожного як в футбольному, так і в життєвому плані багато років, не втративши актуальності дотепер. Від себе додам, що і дружба з Альтманом зіграла для Бишовця-тренера також чималу роль у формуванні його тренерської кар’єри і поглядів.
2.
Семён Альтман: «В Одесі не буває поганої погоди».
Альтман говорить, що він «справжній одесит, який корінний киянин». І це стовідсоткова правда. У дев’ятнадцятирічному віці молодий воротар поїхав в Рівне, щоб вперше спробувати свої сили в дорослому футболі. Після цього, транзитом через Луцьк, Семен Альтман в 1966 році приїжджає до Одеси на запрошення тренера, в минулому видатного гравця київського «Динама» Юрія Войнова і, після нетривалого «випробного» періоду, залишається грати, а згодом тренувати і жити в цьому дивовижному і футбольному місті. Аж до сьогоднішнього дня. Уже цілих 50 років …
Перед грою з московським «Спартаком» з Анзор Кавазашвілі. За другому плані — інша легенда одеського футболу — Володимир Нечаєв 1970 р.
Футбольні роки в «Чорноморці» (1966-1972) були насичені й цікаві. Молодий воротар застав в команді таких знаменитих гравців, як Лобановський, Базилевич, Коршунов. На футбольному полі доводилося протистояти таким «зіркам» того часу, як Стрільців, Месхі, Метревелі, Асатіані, Мустигін, Воронін, Сабо, Серебренников, Пузач, Мунтян і багатьом іншим.
Одного разу в грі за «дубль» вдалося зіграти і проти юного Олега Блохіна. Ціла «футбольна епоха» пройшла перед очима. За словами партнерів і бувалих одеських уболівальників, воротар «Чорноморця» Семен Альтман відрізнявся надійністю, високою технікою, стрибучістю і сміливістю.
перші роки в «Чорноморці»
в складі одеського СКА 1973 р.
І це на тлі високої працездатності в тренуваннях. Остання риса і зараз яскраво виражена в Альтмана-тренера. Далі була дворічна служба у війську й гра за одеський СКА, рік в херсонському «Локомотиві» і остаточне рішення в 30 років закінчити з активними виступами через клопіт зі здоров’ям. Футбол втратив Альтмана-футболіста, але набув чогось більшого — Альтмана-тренера.
3.
Семен Альтман: «Дружина каже, що моя любов — футбол, а сама вона вже на другому місці» (насправді — це не зовсім так, точніше, зовсім не так).
молодята 1968 р.
Чи міг знати молодий двадцятирічний хлопець, що чуже місто біля моря стане його другим (а може і першим) будинком, що в цьому місті він знайде свою долю на все життя, що в цьому місті у нього з’являться діти, онуки? Навряд чи. Але саме так і сталося.
Де футболіст може зустріти свою долю? Правильно, на стадіоні! У 22 роки Семен Альтман одружився на молодій красивій дівчині Наталці, яка була донькою відомого в одеській спортивному середовищі людини, Федора Йосиповича Футермана.
з донькою Танею і тестем Федором Йосиповичем Футерманом 1975 р.
На той час Федір Йосипович працював директором стадіону. Сам колишній спортсмен, баскетболіст, інспектор баскетбольних турнірів, суддя. Наталія Федорівна також грала в баскетбол, але все своє подальше життя присвятила сім’ї та роботі, більше 30-ти років пропрацювавши в пологовому будинку акушером-гінекологом. Складно порахувати, скільком тільки дітям футболістів «Чорноморця» Наталія Федорівна допомогла з’явитися на світ, крім традиційних діток. Сам Семен Йосипович так говорить про свою дружину: «У нас споріднені душі. Вона розуміє мене». Думаю, тут додати нічого.
Семен Йосипович і Наталія Федорівн
Старша дочка Семена Йосиповича Тетяна не має прямого відношення до спорту, а ось син Геннадій продовжив футбольну сімейну династію, ставши спочатку воротарем, а потім і тренером.
футбольна династія Альтману: Семен Йосипович і Геннадій
Ким виростуть онучки Катя і Ніна, онуки Максим і Саша — покаже час, але можна не сумніватися, що спорт в їх житті буде займати важливе місце.
4.
Семен Альтман: «Футболу навчити не можна. Йому можна тільки навчатися».
Через деякий час після завершення кар’єри гравця Семен Альтман почав працювати в СДЮСШОР одеського «Чорноморця». Робота з дітьми була складною, але цікавою і сприяла тренерському становленню Альтмана і формування його тренувальних і виховних принципів.
робота з юнаками «Чорноморця» 1979 р.
з Віктором Євгеновичем Прокопенком, 1985р.
Потім була робота вже з дорослими футболістами. Кар’єра тренера у Семена Йосиповича не завжди складалася гладко, але, як казав один інший знаменитий тренер, «у футбольному світі не завжди працюють елементарні закони фізики». Так, наприклад, багато років Семен Йосипович через «п’яту графу» був «невиїзним», що для тренера було рівносильно часткової заборони на професію, тому що ця робота передбачає постійні виїзди за кордон на ігри і збори.
підготовка поля, з Віктором Прокопенком 1985 р.
Один з найкращих тренерів в історії одеського та українського футболу і близький друг Семена Йосиповича Віктор Євгенович Прокопенко багато років зі змінним успіхом постійно боровся і відстоював свого помічника перед начальством, так як без Альтмана не уявляв свого тренерського штабу.
З ім’ям Альтмана пов’язані найбільші успіхи сучасного «Чорноморця». Допомагаючи Бишовця, Семен Йосипович вніс величезний внесок в успішну роботу Анатолія Федоровича в Південній Кореї (нагадаю — чемпіони Азії і участь в ОІ в Атланті).
Разом із А. Ф. Бишовцем у Кореї 1995 р.
Серйозний слід залишила робота Альтмана в Москві на чолі московського «Динама» на початку дев’яностих, коли Бишовець пішов працювати в останню союзну збірну — тоді відбувалося становлення багатьох відомих потім футболістів, в їх числі Добровольський, Харін, Коливанов і решта.
в московському «Динамі»1989 р.
на тренерскому містку донецького «Металургу» 2000 р.
Досі пам’ятають команди Альтмана вболівальники молдавського «Зімбру», донецького «Металургу» і сімферопольської «Таврії». Також багатьом відомо, що Альтман стоїть біля витоків «комп’ютеризації» сучасного українського футболу, розробивши з помічниками цілий комп’ютерний програмний комплекс і запровадивши його в систему підготовки своїх команд і різних збірних.
Чемпіонат світу в Німеччині, з Олегом Блохіним, 2006р.
2006-го року, коли на світовому футбольному форумі наша збірна увійшла до вісімки кращих, Семен Йосипович посідав одне з провідних місць в тренерському штабі Олега Блохіна, відповідав за всі «наукомісткі» процеси в команді. Це й не дивно для тренера, який, крім спортивної, має також і вищу інженерно-будівельну освіту. Мабуть, головним тренерським кредо Семена Йосиповича є вміння слухати і чути футболістів і колег, а також вміння дохідливо говорити, наочно показувати, аргументовано переконувати і доступно пояснювати. Гадаю, в цьому секрет.
5.
«Жидівський дух сльозой солоний,
Душа хронічно вередить.
Жид, той що не недозадоволений, -
Небіжчик або інвалід».
Довго знаючи і працюючи поруч з Семеном Йосиповичем, давно примітив для себе одну його видатну здатність і рису — не зупинятися і рухатися вперед у будь-якій ситуації, будь то після поразок або, особливо, після перемог. Можливо, вищенаведені рядки відомого жидвського «філософа від сохи» Ігоря Губермана повністю відбивають суть тренерської концепції Альтмана-тренера. Упевнений, що для кожного тренера, вченого, педагога (а тренер, це, перш за все, педагог) варто судити не тільки за суто спортивним або науковим результатами, але і за тим, що і кого ця людина залишила після себе. Це суперечливе і дискусійне питання, але Семенові Йосиповичу є чим пишатися, крім численних спортивних досягнень. Альтман-тренер ще не сказав свого останнього слова в практиці і теорії футбольної науки, але вже сьогодні можна говорити, що численні його учні та послідовники продовжать розпочате. Можна сміливо говорити про існування певної тренерської школи і напрямку.
6.
Принципи Альтмана:
Перший: «Не шукай логіки в тому, що відбувається».
Другий: «Шукай логіку дій тільки в своїй поведінці і тільки для себе».
Третій: «Не проси, не сподівайся, не бійся, не «стукай»».
Четвертий: «Достойно чекай смерті».
Моє особисте знайомство з Семеном Йосиповичем відбулося в уже дуже далекому 1980 році, коли в один зі своїх приїздів до Києва Альтман, на прохання тоді директора нашої динамівській спортшколи Анатолія Федоровича Бишовця, провів майстер-клас для нас, маленьких воротарів юнацької команди. Що тоді для нас це означало? Один факт того, що після стількох років я чітко пам’ятаю те заняття і навіть футбольна брама, де ми займалися — говорить багато про що. На жаль, мені не пощастило грати під безпосереднім керівництвом Альтмана-тренера, але зате пощастило все своє футбольне життя бути з ним, як кажуть, «на контакті», а пізніше і попрацювати трохи в його тренерському штабі. Це було непросто, але надзвичайно повчально і цікаво.
з одним з найкращих тренерів світу Невіо Скалою 2003 р.
Альтман-тренер дуже вимогливий, велика увага приділяється «дрібницям», які далеко не дрібниці. Загальний рівень тренерської та виховної роботи знаходиться на дуже високому рівні, тому багатьом складно до цього рівня «дотягтися». Але Альтман-тренер працював і щільно контактував з такими, не побоюся цього слова, великими нашими футбольними тренерами, як Бишовець, Прокопенко, Кучеревський, Лобановський.
Футболісти дуже цінують тренера, який розмовляє з ними «на одній мові». Тренера, який не йде на поводу у гравців, а бачить в кожному підопічному особистість і виховує, перш за все, особистим прикладом і ставленням до справи. Семен Йосипович дивом вміє говорити з кожним футболістом, різного віку, інтелекту і світогляду, зрозумілою того мовою. З моєї точки зору, це найвищий «тренерський пілотаж».
Зараз Семен Йосипович Альтман допомагає тренерам різних футбольних збірних команд України в їхній работі.
7.
Авраам же промовив: «Віра — це все! »
Мойсей сказав: «Свобода — це все! »
Христос сказав: «Любов — це все! »
Фрейд сказав: «Секс — це все! »
Маркс сказав: «Гроші — це все! »
Альтман сказав: «Футбол — це все! »
Ейнштейн сказав: «Все відносно»
Висновок: скільки жидів — стільки й думок!
Альтман: «У нашому віці ходу вже не міняють».
21 квітня Семену Йосиповичу Альтману виповнюється 70 років. Крім побажань міцного здоров’я, щастя, удачі і успіхів, хочу ось що сказати. Хоч ювіляр якось і зізнався, що після 50-ти дні народження вже не радують, хочу зауважити, що перші 70 років зазвичай всім непросто даються, тому доведеться потерпіти. Думки є різні (див. епіграфа вище), але все, знайомі з Семеном Йосиповичем, одностайно сходяться в одному — Альтман був, Альтман є і Альтман буде. Хай би думку сам Альтман мав із цього приводу (див. епіграфа вище).
автор — Володимир Циткін
