Самі ця пісня згадується, коли реально оцінюєш ситуацію, яка нині склалась в українському футболі.
Мова сьогодні йтиме про наболіле тренерське питання. Але якщо раніше автор даного матеріалу підіймав його у контексті необхідної зміни тренера «Динамо» київського, то сьогодні про нового тренера «Динамо» будемо говорити лише побіжно.
Зміна Олегом Блохіним місця роботи стало резонансним. Хоча й не дуже несподіваним. Про те, що Олег Володимирович може очолити «Динамо» говорили вже кілька років та все якось не складалось. Проте, нарешті мрія одного із най величних гравців київського клубу та найуспішнішого тренера збірної за всю її історію (хто б як не ставився до тренерського генія Блохіна – але жоден з тренерів збірної не виводив її до ¼ фіналу Чемпіонату світу) здійснилася. Він став головним тренером у «Динамо».
Який позитив у цьому для клуба? По-перше, неодноразово доводилось чути та читати раніше, що президент «Динамо» впливає не лише на селекцію (хоча, звісно президент у будь-якому разі має вплив на рішення з цього приводу), коли самостійно обирає, не погоджуючи з тренером, коли необхідно придбати для посилення складу, а навіть на формування основного складу мало не перед кожним матчем. Підтвердження цих слів так ніде і не було, але балачки все ж таки велись. Припустимо, що так і було.
Отже, Олег Блохін – це не та людина, яка буде когось дослухатись. Він чітко розумує – які обов’язки та повноваження має головний тренер, яку відповідальність він несе за результат. Крім того, він уже переконав всіх у своєму залізному характері, який іноді навіть стає аж занадто металічним, тому іноді на прес-конференція і виникають непорозуміння та скандали із журналістами. Це є підтвердженням того, що Блохін при формуванні команди прийматиме лише ті рішення, які він вважає за потрібне. І ніхто на них впливати не зуміє. Як це було при формуванні складу збірної, коли навіть традиційний донецький тиск проти всього київського він гідно витримав.
Згадайте лише випад Євгена Селезньова, який образився, що його до збірної запросила та в склад так і не поставили.
За логікою Євгена – у збірну потрібно викликати лише 11 футболістів? Чи 14 – ще плюс три, які будуть виходити на заміну?
Можливо, Олександр Алієв саме за це відвісив постійному пасажиру потяга Донецьк-Дніпропетровськ-Донецьк пенделя.
Друге – Блохіну по силах «закрутити гайки» та покращити дисципліну. Навряд чи при ньому який-небудь футболіст вирішить навіть найближчому приятелеві на вухо нашіптувати про проблеми, що існують у команді. Не говорячи вже про ситуацію, коли поруч можуть бути мікрофони….
Напевне, загули по клубах відразу після матчу або перед ним також відійдуть у історію. По одному із телеканалів навіть вже показали сюжет, коли Артем Мілевський – знатний клубний тусовщик – після зустрічі із загребськими одноклубниками поїхав відразу додому. Звісно, історія замовчує – чи не вийшов він потім через чорний хід 
.
Одним із мінусів може стати те, що дещо диктаторська манера Олега Блохіна може стати причиною напруженості у відношеннях із зірками, як-то було у ФК «Москва», які при керівництві Олега Володимировича не потрапляли до основного складу, а потім розкрились у інших клубах. Та не будемо відразу про погане – перші матчі «Динамо» при керівництві Блохіна довели, що він все-таки може навести лад, а гравців стануть більш відповідальними. Це підтвердила і зустріч у Дніпропетровську, коли Олег Володимирович вже відпочивав після перенесеної операції, а кияни знову нагадували команду Юрія Сьоміна (не маю нічого проти Олексія Михайличенка, який свого часу не погано потрудився на посаді головного у «Динамо», але дійсно проти «Дніпра» динамівці знову зіграли слабо).
Хто стане наставником збірної? Після того, як Блохін очолив «Динамо» та стало зрозуміло, що полишить посаду збірної, з боку донецького угруповання почали знову роздаватися несміливі та дещо завуальовані спроби звинуватити київське «Динамо» у всіх бідах українського футболу. Хоча вже й так остогидлий «донецьким» й «про донецьким» Суркіс покину посаду президента ФФУ. Тепер же киянам дісталося, що вони так підло ослаблюють збірну, начебто ставлячи новому керівництву палки у колеса саме у розпал відбірних матчів до чемпіонату світу. Хоча здебільшого про це говорили саме ті, хто не так давно був проти призначення Блохіна на посаду головного у збірній та вимагаючи (і одночасно звинувачуючи) від керівництва ФФУ запрошення відомого та авторитетного тренера з-за кордону. Тобто логіки ніякої. До речі, як і завжди.
Ці несміливі та поодинокі випади завершились лише коли Блохін потрапив до лікарні. Тут вже навряд чи навіть чиясь хвора уява може вбачати в цьому «руку Києва». Хоча… є в країні один клуб у якого є прес-служба, яка вже давно веде досить успішну інформаційну війну і якби руками цієї прес-служби з’явилось подібне інтерв’ю когось із представників цього клубу – навряд чи це стало великою дивиною…. Сподіваюсь, розшифровувати не потрібно на кого натякаю?
В той де час, вже донецьке угрупування, яке фактично повністю оплутало український футбол своїми щупальцями (ех, де ж той секс-символ початку 90-х з італійського серіалу «Спрут» комісар Катані? Він би зараз міг добре допомогти нам:)) чомусь не виявляє якось видимої активності з приводу запрошення іноземного спеціаліста. Бо чому до чого часу не має жодної інформації з цього приводу? Чому тепер не ведеться робота так, як радили робити це Григорій Суркісу?
Лише про призначення-непризначення Олександра Заварова і «вистрілив» сайт: «Після госпіталізації Олега Блохіна та призначення тимчасового тренерського штабу на чолі з виконуючим обов’язки головного тренера Андрієм Балем в ЗМІ почала активно поширюватись інформація про те, що наступним керманичем збірної стане Олександр Заваров. Прес-служба Федерації футболу України заявляє, що керівництвом ФФУ жодних рішень з цього приводу не приймалось і питання стосовно призначення нового головного тренера навіть не розглядалось».
А де ж офіційна інформація про плани федерації та її нового керівництва з приводу подальшої роботи у напрямку залучення авторитетного та досвідченого закордонного спеціаліста? Чи такою слід вважати «качку» про можливі перемовини з Марчело Ліппі? Аякщо серйозно – чи потрібен він нам? Практика доводить: спеціалісти його віку здебільшого на подібних посадах - у не досить сильних командах – лише заробляють гроші. Вони вже довели всьому світу свою спроможність тренувати та вигравати і нікому нічого більше доводити не збираються. Та особливо і не хочуть.
Баль? Заваров? Павлов? Можливо, визначними, хто ж таки очолить збірну, стануть два найближчі матчі, але чомусь здається, що тепер проблем та невизначеності у цьому питанні буде ще більше, ніж раніше. А нелогічних (дійсно нелогічних, а не проанасованих такими прес-службами деяких клубів) рішень буде набагато більше. На жаль….
Тож, дійсно, «веселі», брате, часи настали у нашому футболі. Ще більш «веселі», ніж було при Суркісі.
Legolas спеціально для http://11na11.com
