Матч Україна-Чорногорія вже обговорили скрізь. Залишилось лише дочекатися «Футбольного уїк-енду»… вибачаюсь «Великого футболу», де, напевне, буду говорить про «підступне» київське «Динамо», яке «поцупило» Олега Блохіна, в результаті чого збірна провалила два матчі.
Зараз багато критикують наших гравців персонально та команду в цілому. Перепадає на горіх тренерському штабу, керівництву федерації, але давайте спробуємо поглянути на ситуацію з іншого боку. І лише у розрізі матчу з чорногорцями. Шановні, вибачте, а чому ви вирішили, що збірна України повинна обов’язково перемагати у цьому протистоянні? Лише тому, що Чорногорія – це невеличка країна, яку більшість і на карті не знайдуть?
Наші «козаки»
Я не буду аналізувати гру українців – це вже зробили більш досвідчені журналісти. Нічого нового не скажу. Лише відзначу свої враження – те, що показали українці було схоже на метушню. Футболісти десь бігли, щось намагалися зробити, але ніякого зиску від свого руху так і не отримали. При цьому, рухались не всі, але то знову повернемось до аналізу гри, а його робити зовсім не хочеться. Бо не має сенсу аналізувати те, чого фактично й не було.
Чому всі вважали, що ми повинні перемогти?
Збірна України після поразки від греків у плей-офф ЧС-2010 до ЄВРО-2012 не грала офіційних матчів. Тобто, до початку відбору до ЧС-2014 команда фактично за три роки (з урахуванням матчів з греками та двома матчами нового відбору) відіграла 7 офіційних зустрічей. Результат – нічия та поразка від греків, перемога над шведами, поразка від збірної Франції, поразка та нічия у матчах з англійцями та нічия у Молдові. Виходить – 1 перемога, 3 нічия та 3 поразки. Різниця м’ячів – 3:6.
За ці сім зустрічей більш-менш якісну гру було продемонстровано у трьох – двічі з англійцями та зі шведами.
Результати товариських матчем за ці майже три роки до уваги не беру принципово – вони товариські! Все, на цьому дискусію з цього питання завершуємо.
Давайте проаналізуємо їх шлях до відбору на ЧЄ-2012 та початок відбору на ЧС-2014.
В боротьбі за путівку на Євро чорногорцям довелося сперечатися зі збірними Англії, Швейцарії, Уельсу та Болгарії. Незважаючи на вже перманентні кризи у валійській та болгарській командах, вони все ж таки не є такими простими суперниками. Про вічно нейтральних швейцарців і казати не будемо – досить пристойний європейський середняк. Англія – без коментарів.
І в цій групі чорногорці посідають друге місце. Тепер чесно самі собі поставте питання і дайте на нього відповідь – потрап Україна до такої групи у відборі до ЄВРО-2012 (якщо б була необхідність брати у ньому участь), ви впевнені, що наша збірна могла б посісти хоча б друге місце? А чорногорці змогли, хоча потім у плей-офф програли чехам.
Відбір до ЧС-2014 чорногорці почали нічиєю із поляками на власному полі, які незважаючи на провал ЄВРО все ж таки мають непоганий склад та розгром Сан-Маріно.
Отже, це доводить, що українці за ці роки не стали топ-збірною (в цьому, до речі, не має нічого дивного – зважаючи на постійні скандали у вітчизняному футболі на всіх рівнях та проблемами із посадою наставника головної команди. А якщо ще й пригадати південноамериканські уподобання наших клубних команд …. ).
Чорногорці ж за цей період пройшли процес становлення самостійної збірної. Тож чому ми повинні були обов’язково їх обігравати? На питання є, як мінімум, дві стверджувальні відповіді – бо ми грали вдома і ми хочемо на ЧС-2014.
Добре, вони приймаються. Лише цього повинно бути достатньо для перемоги над суперником, який рівний нам за класом. Як мінімум рівний….
А грає хто
Після завершення кар’єри в збірній Андрій Вороніна та Андрія Шевченка виявилось, що нападників такого рівня в країні на даний момент не має. Скільки було закидів на адресу Шевченка – покинь збірну, дай дорогу молодим. Дав. Що далі?
Давайте все ж таки пройдемося по персоналіях тих гравців, що вчора вийшли на поле НСК «Олімпійський». Спочатку – українці.
| Прізвище | Клуб | Вартість* |
| П’ятов | «Шахтар» (Донецьк) | 8 млн. євро |
| Бутко | «Іллічівець» (Маріуполь) | 2,5 млн. євро |
| Кучер | «Шахтар» (Донецьк) | 4 млн. євро |
| Михалик | «Динамо» (Київ) | 4 млн. євро |
| Селін | «Ворскла» (Полтава) | 2,5 млн. євро |
| Ротань | «Дніпро» (Дніпропетровськ) | 3 млн. євро |
| Тимощук | «Баварія» (Мюнхен, Німеччина) | 3,5 млн. євро |
| Коноплянка | «Дніпро» (Дніпропетровськ) | 10 млн. євро |
| Гусєв | «Динамо» (Київ) | 8 млн. євро |
| Девіч | «Шахтар» (Донецьк) | 8 млн. євро |
| Селезньов | «Дніпро» (Дніпропетровськ) | 5 млн. євро |
| Ярмоленко | «Динамо» (Київ) | 13 млн. євро |
| Зозуля | «Дніпро» (Дніпропетровськ) | 2 млн. євро |
| Назаренко | «Таврія» (Сімферополь) | 2 млн. євро |
* — дані http://www.transfermarkt.de
Загальна вартість цих 14 лицарів шкіряного м’яча складає не багато, не мало – 75, 5 мільйонів євро! Астрономічна сума! Але – лише один гравець коштує понад 10 млн., і ще один представляє клуби ТОП-чемпіонатів Європи, та й то там вже не основний.
Жодної дійсної – а не в перспективі – зірки європейського рівня в складі команди також не має. Ярмоленко та Коноплянко поки що авансовано мають цей статус десь у перспективі.
Перейдемо до команди Чорногорії.
| Прізвище | Клуб | Вартість* |
| Божович | «Відеотон» (Угорщина) | 900 тис. євро |
| Савіч | «Фіорентина» (Італія) | 8 млн. євро |
| Джудовіч | «Спартак» (Нальчик, Росія) | 700 тис. євро |
| Дрінчіч | «Краснодар» (Росія) | 3 млн. євро |
| Зверотіч | «Янг Бойз» (Швейцарія) | 700 тис. євро |
| Пековіч | «Гройтен Фюр» (Німеччина) | 400 тис. євро |
| Дам’яновіч | «Сеул» (Південна Корея) | 1,75 млн. євро |
| Йоветіч | «Фіорентина» (Італія) | 25 млн. євро |
| Волков | «Партизан» (Сербія) | 1,5 млн. євро |
| Йовановіч | «Црвена Звезда» (Сербія) | 400 тис. євро |
| Баша | «Лілль» (Франція) | 5 млн. євро |
| Новаковіч | «Амкар» (Росія) | 1,2 млн. євро |
| Вукчевіч | «Блекберн» (Англія) | 2,5 млн. євро |
| Вучініч | «Ювентус» (Італія) | 20 млн. євро |
* — дані http://www.transfermarkt.de
Загальна вартість чорногорців, які виходили на поле «Олімпійського» — 71,05 млн. євро. Трохи менше, ніж коштують українці. При цьому – більша частина цієї суми випадає лише на двох гравців – Йоветіча та Вучініча, який вийшов на поле лише на заміну.
При цьому відразу шість гравців збірної представляють клуби ТОП-чемпіонатів Європи, а ще троє – російську першість, яка не гірша за українську, як мінімум. Опоненти можуть заявити – але ж інші посередні гравці коштують іноді навіть менше мільйона гривень. Тоді дайте відповідь – а ви впевнені, що якби, наприклад, то й же Селін грав у якомусь там «янгбойзі», то його вартість також би була 2,5 млн. євро, а не якихось 700-800 тисяч? Але він до тієї Швейцарії і не поїде – йому й тут добре платять. Бо вже давно всім відому про завищений рівень зарплат в українській першості. Та й вартість гравців також. І не хай суму трансферу надає поважний сайт, але все ж таки….
В українців же практично всі – грають у рідному чемпіонаті, варяться поруч один з одним багато років і чомусь у нас почала зявлятись впевненість, що ми повинні всіх громити та розривати? Чому ви так вирішили? Бо «Шахтар», укомплектований бразильцями добре виглядає в Європі? Чи «Металіст», у складі якого південних американців вже більше ніж українців з’являється на полі? Чи можливо наш футбол стрімко розвивається і як приклад тому нові стадіони?
Все це не привід думати, що збірна України повинна перемагати всіх і підтягуватись до рівня топ-команд. У нас ще не має приводу на це. І навіть вихід до ¼ фіналу чемпіонату світу із посередньої групи та з проходом швейцарців в 1/8 фіналу повинен радувати і не потрібно говорити, що нам пощастило із суперниками. Бо збірна України ще нічого не досягла і кожна перемога це лише маленький камінчик у створенні справжньої команди, яка може дати бій лідерам, а не привід відразу кричати, що українцям посилу розбити чорногорців та перемогти поляків. По силам, але не гарантовано, що ці перемоги будуть здобуті….
Що стосується тренера – персона Ліппі чи ще когось такого ж рівня не повинна навіть розглядатися. Яким би він не був генієм, але кожному генієві потрібен матеріал для робити. У нас є непогані футболісти, але гравців справжнього європейського рівня поки що не має. Є перспективні, але вже сформованих не має…. Прикро? Так!
Хотів продовжувати свої роздуми, бо є чимало питань і до тренерів, і до гравців, і до того, чому Ракицький травмується обов’язково перед матчем збірної і так далі…. Хай кожен сам додумає – що ще можна сказати в цій ситуації…. Крім простого матюгання футболістів та «не стреляйте в пианиста…. » і далі за текстом.
Микола Білоногов, спеціально для http://11na11.com/
Интересно написал, полностью прочитал!