Частина 2. Переходи з «пересадками»
Раніше на нашому порталі, я розповідав про людей, котрі були славетними персонами – попри те, що вони були «міланістами» з обох боків.
Едгар Давідс
«Мілан»: 1996 – грудень 1997, 31 гра, 1 гол
«Інтер»: 2004-2005, 23 гри, 0 голів
«Мілан»
Молодий і перспективний 23-річний півзахисник потрапив до складу «россонері» влітку 1996 року, зарекомендувавши себе в рідній Голландії п’ятьма сезонами в «Аяксі». Варто відзначити, що Едгар – представник чудового молодого покоління «Аякса», яке блищало на європейських полях в середині 90-х років. До заслуг цього покоління досить зарахувати тільки одну перемогу в Лізі Чемпіонів 94/95, після чого все стає зрозумілим і зайві коментарі зайві. Однак не кожному талантові вдається закріпитися у складі першого в своєму житті великого клубу – за півтора сезони в червоно-чорній футболці «Пітбуль» в сумі виходив на поле лише 31 разів, що для супер талановитого гравця, охочого прогресувати – мало не крах. Не захотівши губити кар’єру в очікуваннях тренерського довіри, в зимове трансферне вікно 97/98 Едгар вирішується на перехід в «Ювентус», за виступами за який його запам’ятав на століття кожен поважаючий себе вболівальник.
«Інтер»
Після 6 пам’ятних років в «Юве» і піврічної оренди в «Барселоні» Давідс підписує контракт з «Інтером». Особливо яскравої гри від майже що ветерана ніхто не чекав і не отримав. У підсумку сезон у другій для себе міланської команді голландець провів не краще, ніж у першій, однак за 23 матчі зі знаком «мінус» таки не виділявся.
Роналдо
«Інтер»: 1997-2002, 115 матчів, 71 гол
«Мілан»: 2006-2008, 20 матчів, 9 голів
«Інтер»
Взагалі Роналдо – унікальний гравець: крім світового визнання він примудрився скласти свою кар’єру в такий паззл, в який ще її треба примудритися скласти – шлях «Барселона» – «Інтер» – «Реал» – «Мілан».
На мій скромний погляд, перейшовши в 1997 році в «Інтер», Роналдо зробив один з найголовніших кроків у кар’єрі – саме у складі «неро-адзуррі» «Зубастик» став «Зубастиком»: в перший же сезон він виграв «Золотий м’яч» і Кубок УЄФА, забивши 34 м’ячі в 47 матчах, чим умовно окупив витрачені на нього гроші – 25 мільйонів футів. Але було в «Інтері» усе, і відправні події зі знаком «мінус» – в сезоні 1998/1999 бразильця стала турбувати біль у коліні – проблема, яка супроводжувала «Зубастика» всю кар’єру. Рік потому, 12 квітня 2000 року, після 4-місячної перерви, пов’язаної з травмою меніска, Роналдо, натхнений народженням сина, повернувся на поле, але тільки на 20 хвилин, за рекомендацією лікарів. Нічого не віщувало біди, поки не стався нині відомий багатьом момент: «Зубастик» раптово не впав на газон, тримаючись за коліно; в його очах з’явилися сльози. Було зрозуміло – кар’єра на межі зриву …
Крім залишку поточного на той момент сезону Роналдо пропустив повністю сезон наступний. Перша гра після травми відбулася в кінці 2001 року, тобто 1,5 роки потому злопам’ятної фіналу Кубка-2000. За півсезону бразилець провів 16 матчів і забив 7 м’ячів, але півторарічне відсутність не могло не позначитися – колишня популярність стала затухати, а сам «Зубастик» був на межі пропуску чемпіонату світу в Японії та Кореї.
У підсумку Роналдо довів обов’язковість своєї присутності в складі збірної, а після феєричного «Мундіалю» вирішив перейти в мадридський «Реал», чим викликав обурення не тільки з боку «тифозі» «Інтера», але і з боку фанатів «Барселони».
«Мілан»
В Італію Роналдо повернувся після своєї «золотої» епохи в мадридському «Реалі». Але як би не був гарний гравець, роки все одно беруть своє. В останні роки «Реала» для Роналдо не знаходилося місця в основі, після чого «Los Galacticos» в «дедлайн» зимового вікна 06/07 домовилися з «Міланом» про піврічної оренди. Це був новий виклик для «Зубастика», який був готовий показати, що ще на багато що здатний. За півроку в «Мілані» Роналдо в середньому забивав м’яч на дві гри, після чого керівництво «россо-нері» із задоволенням викупило трансфер бразильця. Однак на наступний сезон Роналдо закатували колишні проблеми з коліном, і він провів на полі лише 6 матчів.
Златан Ібрагімович
«Інтер»: 2006-2009, 117 матчів, 66 голів
«Мілан»: 2010-2012, 85 матчів, 56 голів
«Інтер»
У «Інтері» швед виявився після всім відомого скандалу, внаслідок якого колишній клуб Златана, «Ювентус», був засланий в «Серію Б». Не відчуваючи особливого ентузіазму від «другосортної» гри, Ібрагімович злегка змінив своє місце дислокації, переїхавши з Туріну в Мілан.
Як і його тодішній партнер (а також герой першої частини) Саллі Мунтарі, Ібра потрапив в золоту епоху «Інтера». За 3 сезону швед разом з командою виграв 3 «скудетто», 2 Суперкубка, після чого, не дочекавшись сезону до перемоги в Лізі Чемпіонів, перейшов в «Барселону».
«Мілан»
Влітку-2010 Ібрагімович, остаточно посварився з Гварліолою, і переходить до «Мілана». Для початку на рік – в оренду. У перший же сезон виграє черговий чемпіонат ( на той час, з 2003 року Ібра не програв жодного національного чемпіонату), після чого «Мілан» викуповує трансфер. Другий сезон Златан провів не менш ефективно, але перервав свою феноменальну серію, програвши «скудетто» «Ювентусу». У міжсезоння-2012 перейшов в «ПСЖ».
Поза конкурсом у епопеї – Ернан Креспо
«Інтер»: 2002/2003, 30 матчів, 16 голів
«Мілан»: 2004/2005, 40 матчів, 18 голів
«Інтер»: 2006-2009, 87 матчів, 29 голів
«Інтер» -частина 1
Ернан Креспо потрапив в «Інтер», зарекомендувавши себе на теренах Італії як відмінний бомбардир. 80 голів за 4 сезони в «Пармі», ще 48 – за 2 в «Лаціо». Проте у великому клубі Ернан не виправдав очікувань і через рік відправився в «Челсі». Однак і там Креспо протримався лише сезон.
«Мілан»
Зневірившись в своїй покупці, Роман Абрамович віддав аргентинця в оренду «Мілану», де Креспо став нагадувати себе зразка кінця 90-х, а вдобавок захопив Суперкубок Італії, після чого «Челсі» вирішив повернути Ернана назад
«Інтер» -частина 2
Повернення в «Інтер» сталося після чергової невдалої спробі закріпитися в «Челсі». Так, Креспо так і не став забивати багато голів, як робив це в «Пармі» і «Лаціо», а конкуренція у вигляді Ібрагімовича йому явно не додавало шансів, але зовсім непричетним до успіхів «Інтера» його вважати не варто. За 3 сезону в «новому старому» клубі Креспо виграв 3 «скудетто» і 2 Суперкубка.
Ось такі славетні гравці окрім своєї гри, тим, що вони ще і перебіжчики.
Досліджував історію моментів з життя таких гравців, кореспондент порталу 11na11.com - Іван Дузь,
