Футбольні клуби не завжди з розумінням ставляться до поведінки своїх фанів. Останні часто-густо завдають неабиякого клопоту предмету свого обожнювання. То фаєра запалять, то плакат крамольного змісту вивісять (расистського чи антиурядового, не дай боже!), а то й взагалі важкенькою запальничкою в голову судді влучать. Проблем з цими вболівальниками – велика торбина з горою.
Та чи можна це все порівняти з відчуттям гравців і їх поважних керманичів, коли команда грає при напівпорожніх трибунах? Всі знають – то лихо. Щось насправді погане трапилось, бо люди, які люблять футбол, ніколи не зраджують. Ні за дощу, ні за спеки, ні за морозу – ніколи. Є тільки одна причина – це, коли зраджують їх. Така вже вболівальницька вдача – терпіти до останнього, поки надія остаточно не випарується з тіла, поки очі мимоволі не відвернуться від дійства на полі, поки не з‘явиться нестримно пекуче бажання залишити трибуни задовго до фінального свистка.
Не дарма фанів звуть «дванадцятим гравцем». Їх палке вболівання, вигуки, влучні скоромовки та швидкі людські «хвилі» надихають футболістів, додають їм сил і наснаги.
То ж не дивно, що фанатська любов прямо залежить від виступів улюбленого колективу. Це банальна аксіома, відома всім. До чого усе це словоблудство?
Останні три роки (за дуже скромними підрахунками) вся країна сумно (а може хто і з радістю) спостерігала за повільною смертю найяскравішого бренду спочатку радянського, а потім й українського футболу. Чи потрібно вимовляти його назву? Не будемо тикати пальцем, хоча це був ФК «Динамо» (Київ). Багаторазовий чемпіон, володар кубків-суперкубків. Але це все в далекому минулому. Якщо не кривити душею, то востаннє команда демонструвала якісний і, що найголовніше для вболівальника, видовищний футбол, ще наприкінці дев‘яностих під керівництвом Лобановського. Тепер – це звалище так званих зірок. Хоча, чому так званих? Якщо взяти «Динамо» цього сезону, то зірок і зірочок вистачає. І власних, і запозичених. Шовковський, Гусєв, Ярмоленко, Хачеріді, Велозу, Кранчар, Ідейє, Раффаель, Рубен. Це прізвища, які відразу прийшли на розум. Мабуть і ще є. Прізвища є, гроші є, а Команди немає. Це, знаєте, як у тій російській комедії «Хочу в тюрьму» — «Сила есть, воля есть, а силы воли нет…».
Але ж повернемось до вболівальників. Наочний приклад – це відвідуваність стадіонів. Матчі киян у середньому відвідує удвічі менше вболівальників, ніж матчі його запеклого супротивника – донецького «Шахтаря» (24,8 тис. проти 44 тис.). Та й харків‘яни ходять на стадіони краще, ніж столичний футбольний народ («Металіст» в середньому заповнюють майже 30 тис. фанів). Навіть в Одесі футбол відвідують не гірше (22,7 тис.). Але це абсолютні цифри, які дещо викривляють реальний стан справ. Більш правдиво про любов динамівських уболівальників скаже заповнюваність стадіонів на матчах Прем‘єр-Ліги, яка вираховується у відсотковому відношенні кількості присутніх людей до кількості місць на футбольній арені. Тут «Олімпійський» на «почесному» одинадцятому місці із 35,3% заповнення. Доречно буде сказати, що на «Говерлу», запорізький «Металург», «Карпати» ходять набагато краще.
Останній доробок киян у вигляді однаково принизливих 1-4 від «ПСЖ» в ЛЧ та «Шахтаря» у Кубку України, полохливо-боязкого футболу і повної безпорадності на полі поховав останні надії щодо поточних перспектив улюбленої команди мільйонів. Нарешті це відчули й керівники столичного клубу, відправивши додому тренерський штаб на чолі з головним невдахою Сьоміним.
Що далі? За інформацією деяких поважних інтернет-видань «Динамо» очолить Фартовий (Олег Блохін). Правда чи ні, незабаром дізнаємось. Головне, щоб його фарту, а головне, досвіду і бажання вистачило, щоб поставити на ноги, надати належного змісту та впорядкувати «броунівський рух» динамівців.
Насправді, вболівальникам по цимбалах, хто буде керувати їх улюбленцями. Хоч українець, хоч китаєць, хоч мешканець Марсу. Аби була гра, по-перше, і результат, по-друге. А все інше – до біса! Коли ясла повні, воли не ревуть. Згадайте приклад голландця Гуса Хіддінка в Росії. Втратило сенс усе, крім бронзи європейської першості, чи не так?
То ж, Forza «Динамо»! Forza… Блохін?
Віталій Охрименко (ohrim) для 11х11.com
