В новому році з новою силою та обертами набуває розмаху дискусія з приводу об’єднаного чемпіонату України та Росії з футболу. Як і гадалося заманювати будуть грошима. Спонсорський куш + кошти отримані від реклами + продаж ТВ прав = 1 мільярд чи то єврів, чи то долярів(виявляється різні методики розрахунку є). З розмов експертів стає зрозуміло, що спонсорські контракти складуть основну частину бюджету майбутнього турніру. Вартість ТВ прав оцінюють на рівні 60 млн.$, дохід від реклами нехай становитиме ще 40 млн.$ = 100млн.$. 900 млн.$ — це спонсори. І хто з них найщедріший, хто не має калькулятора щоб рахувати гроші, хто є національним «достоянієм»? Так! Ви вірно подумали. Це їхня мегакорпорація, з мегаінтересами.
Інформація, як полюбляють писати юзери в коментарях 100% — будь-які більш-менш значущі об’єднання зі «старшим братом» — «молодшої сестри», чи то в галузі економіки(торгівельний митний союз), чи то спорту є НЕПРИПУСТИМИМИ для нашої держави. Політика Москви не змінилася за останні десятки та сотні років і спрямована на поглинання та захват. Всі спільні проекти мають на меті в перспективі домінування російської сторони. Як у випадку з чемпіонатом, спочатку де-факто(згадуємо про спонсорські 900 млн. $), а потім і де-юре. Адже вбухати 900 млн.$ в рік та не отримати по суті нічого, це не їхня політика. За ті заробітки від участі, які пропонують клубам, потім доведеться дорого платити. І плата вимірюватиметься безповоротним знищенням та зникненням національного чемпіонату та футболу.
Невеликий відступ. Після розпаду СССР також було багато скептиків, мовляв краще залишався б об’єднаний чемпіонат. Але, що ми бачимо насправді. Спочатку в дев’яностих було важко, клуби зникали з футбольної мапи країни, фінансові та інші проблеми вставляли палки в колеса розвитку. Та останні 10-12 років підтвердили розвиток футболу в Україні,- це регулярні виступи команд в Єврокубках, досягнення збірної, тощо. На всіх фронтах поступово, можливо не так , як би цього всім хотілося – ведеться робота.
Далі розділимо місця в Єврокубках навпіл. Замість 6 команд максимум матимемо 3, а то й зовсім можемо лишитися… За кого тоді вболівати в ЛЧ і ЛЄ? За Зеніти, Спартаки, Анжі? Фанатів цих команд мабуть можна знайти серед мігрантів з РФ та в російському посольстві. А іншим на кого дивитися? За таким сценарієм чемпіонат будуть ненавидіти всі адекватні вболівальники! А футбол для кого? Вірно – для глядача. Тому цей принцип буде порушуватися, навіть до гадалки не ходи. А футбол найвищого рівня(рівня команд: МЮ, Ювентус, Барселона, Мілан, Борусія Д) ми матимемо змогу спостерігати не на власних стадіонах, а по ТВ.
То де ж тут розвиток? Коли чиїсь команди будуть в повному складі представлені в найсильніших турнірах Європи, а вітчизняні(якщо ще можна буде їх так називати) сидітимуть на прив’язі в чемпіонаті. Хоч це і досить песимістичний погляд, але такий поступ достатньо реальний. Про нижчі ліги і згадувати не варто. Розподіл на зони, стикові матчі за підвищення в класі… До чого вони(нижчі ліги) в даному проекті не зрозуміло. Користі від них ніякої, кошти витрачати на підтримку потрібно. Проект чемпіонату розглядається, як змагання найсильніших, які можуть спокійно пачками купувати гравців, а не вирощувати власних. Тому функції в чемпіонатів слабших команд не прослідковуються.
І що ми матимемо натомість – вливання в незрозумілу структуру, де з’являється більше питань, а ніж відповідей. Ініціатором виступає російська сторона. Це не діалог футбольних федерацій двох країн, це ідея, яка з’явилася зі сторони. І ніби зараза намагається поширитися повсюди. А найголовніше у нашій свідомості, затуманюючи здоровий глузд мільярдами!
Галущенко Вадим для 11НА11.КОМ
