Відомий журналіст Микола Васильков в інтерв’ю «Футбол 24″ поділився думками з приводу паризького фіаско нашої збірної, прокоментував запальний характер Євгена Хачеріді та пояснив, чому вважає, що чемпіонат України став цікавішим.
- Миколо, що скажете про невдачу збірної України у грі із французами?
- Дуже важко коментувати. Ми тільки повернулися із Парижа, зараз розчарування настільки велике, що не хочеться ходити на футбол, хочеться, щоби усіх звільнили – футболістів, тренерів, функціонерів. Цього разу невдача збірної сприймається особливо гостро. Якби проміжні результати «синьо-жовтих» були сірими, то відчуття були би іншими. Але ж ми були настільки близькими до чемпіонату світу, футболісти були справжніми героями. Втім, ті герої вирішальну гру повністю провалили. Дуже прикро…
Можна хаяти Фоменка. Однак, поставте себе на його місце, йому довелося корегувати склад, міняти тактику. Так, є суперечливі кадрові рішення. Приміром, чому він не поставив Степаненка, а довірився Безусу? Були ризиковані рішення, але якщо вони б спрацювали, то нині ніхто про це не згадував. А так, можна пригадати усе. На правому фланзі у нас були величезні зміни. Мандзюк – бліда тінь Федецького, тому з його флангу було найбільше атак.
Найбільший висновок – нам забракло досвіду. Хто із футболістів відчував такий тиск чужого стадіону? Мабуть, тільки Тимощук, який сидів на лаві запасних. Інші ж такого не проходили. Звісно, були ігри з Англією, але вони не були такими визначальними, як із Францією. Раніше у нас був Шевченко, який міг піти проти течії, забити гол у безнадійній ситуації, коли усе проти нас. Зараз у нас такого гравця не має. Не тому що вони менш талановиті, просто їм не вистачає досвіду таких ігор. Крім того, мені здається, що Фоменко не є настільки гнучким, щоби швидко щось змінювати на полі. Скажімо, Безуса поміняти ще в першому таймі. Михайло Іванович є академічним тренером. В цьому його перевага – у його віці, досвіді, авторитету, академізму. Однак, в цій ситуації факт приналежності до старої школи, зіграв проти Фоменка. В цьому матчі треба було ризикувати, адже втрачати було нічого, але цього не сталося.
- Мабуть, окремої уваги заслуговує Євген Хачеріді та дві його жовті картки, особлива перша…
- Так, це його провинна. Уже пройшов час, коли його постійно критикували за емоційність. Абсолютно зрозуміло, що Хачеріді не правий, ця картка була зайва і йому потрібно було тримати язик за зубами. Однак, я був на стадіоні і відчував атмосферу. Українцям виділили 2800 квитків, вони заповнили два верхніх сектори. Але наших уболівальників не було чути, настільки палко французи підтримували своїх. Коли лунав гімн України, місцеві уболівальники його освистали. Таку атмосферу важко порівняти навіть із тою, яка панувала на «Олімпійському», хоча і ми уболівали гучно і натхненно. В такій атмосфері можна піддатися емоціям, Хачеріді ж не залізний. Так, Євген підвів своїх партнерів і ми були страшенно ображені на нього. Але, поставивши себе на його місце, не певен, що вчинив би інакше. Рішення судді були на користь французів. Рефері часто симпатизують господарям, так же було і в першій грі проти французів, тоді арбітр був поблажливішим до нас. Перша картка Хачеріді була не потрібною. А в другій картці він робив усе правильно, страхував партнерів. Провинна очевидна, але він же не робот.
- Футболісти є професіоналами і повинні якось контролювати свої емоції. Але часто виходить так, що через непотрібні розмови із суддями, вони отримують картки і підводять партнерів. Це стосується не тільки Хачеріді і не тільки збірної, а й, скажімо, чемпіонату і, зокрема, Даріо Срни. Як можна з цим боротися?
- Це частина футболу, це шоу. Глядачам треба ж щось обговорювати, тема емоцій футболістів є тою водою, яка ллється на млин цієї великої індустрії. З іншого боку, ці речі мають і чисто футбольний підтекст, адже це тиск на суддю. Рефері є звичайною людиною, якщо на нього тиснути, то він може помилитися на твою користь. Срна, Девіч люблять симулювати і це приносить свої плоди. В ситуації із Хачеріді під час другого матчу проти французів, справді, він припустився помилки. Єдине, матчі за збірну не є його професійною діяльністю, він за це гроші не отримує, лише преміальні у разі успіху. Тому це суспільне навантаження. Тим не менш, він нас усіх підвів.
- Давайте перейдемо до чемпіонату України. Як гадаєте, підсумкова турнірна таблиця може мати незвичний вигляд без «Шахтаря» на першому місці, а «Динамо» на другому?
- Вважаю, що «Шахтар» буде першим, а «Динамо» — другим. Далі ж розташуються «Металіст», «Дніпро» та «Чорноморець». «Шахтар» втратив, за великим рахунком, одну центральну фігуру – Фернандіньо. Вільян та Мхітарян успішно відіграли тільки один рік, а Фернандіньо робив це 6 років поспіль. Через нього будувалася гра. Коли «Шахтар» знайде такого ж винахідливого опорного півзахисника, технічного, з гарним баченням поля та ударом, то відразу виправить своє становище. Усе інше у «гірників» не змінилося – гарний склад, блискучий тренер і, що головне, концепція. У «Динамо» прийшло багато новобранців, а в «Шахтарі» склад більш стабільний. Тому проблеми киян є зрозумілими. Думаю, навесні «гірники» викарабкаються з невеличкої кризи і надолужать втрачене, стануть чемпіонами. Стосовно «Динамо», то, сподіваюся, мине той час, що потрібен тренерам, аби награти команду, вони проведуть зимові збори, зіграються і усе буде гаразд. Добре, що тренера не звільнили. Він пережив із командою дуже скрутні часи, вони разом виправдовувалися, разом шукали вихід і це зміцнило колектив. І якщо все буде гаразд, вони покажуть те, що хочуть. Наразі ж ми не бачимо почерк Блохіна, що він хоче від команди. Нехай покаже що він здатен, тоді і оцінимо його роботу. Зараз ж не варто робити передчасні висновки. Усе буде зрозуміло весною. Свій прогноз я уже озвучив — «Шахтар» буде першим, а «Динамо» — другим.
- А як же «Металіст» та «Дніпро»?
- В «Металіст» я не вірю через низку причин. Харків’яни не займуть ліго-чемпіонівське місце.
- І «Дніпро» також?
- Так. Хоча, як уболівальник «Динамо», переживаю також і за «Дніпро» та «Карпати». Тим не менш, дніпряни не потраплять у цьому сезоні в Лігу чемпіонів. Буде приємно, звісно, якщо до останнього туру буде боротьба за 1-2 місця. Так буде цікавіше. Хоча і так цікаво, напруга зросла. Коли лідер приїздить до аутсайдера, не має впевненості у тому, хто переможе.
- Як ставитеся до неоднозначних ситуацій із «Дніпром»? То на їхньому стадіоні проблеми з електрикою, то до Одеси добратися не можуть…
- Це не питання команди, а навколо-футбольне, проблема менеджерів. Можливо, варто зробити системний аудит, визначити хто які місця повинен займати. Але це не проблема футболістів. Світло вимкнули не через них. Однак, разом із тим, мені подобаються такі речі. Це оживляє процес, робить його цікавішим. Є про читати, є про що поговорити. Можна жити футболом. Бували часи, коли у нас був млявий чемпіонат, «Динамо» ставало чемпіоном за десять турів до фінішу, інтриг було нуль, так само, як і яскравих тренерів. А тепер цікавіше. Можна послухати діалог Кварцяного із футболістами в роздягальні, відбуваються інші цікаві речі. Тому в уболівальників є дуже багато тем для обговорення.
Джерело: football24.ua
