Все ж таки сталося, те про що гадалося! Футбольний гранд Металіст із Харкова змінив власника. Пан Ярославський спродав своє дітище групі «Газ Україна». Не встиг закінчитися футбольний рік та розпочатися трансферне божевілля, як маємо таку НОВИНУ. Чутки про можливий трансфер з’явилися пару днів тому(читати тут). Ніхто не сподівався на швидкий фінал цього питання. Ніхто, окрім вже екс-президента ФК Металіст – Олександра Владиленовича. Згадується фінал ЛЧ 1999 року. Коли опісля низки перемог у останньому матчі за 2 хвилини ти програєш можливо поєдинок всього свого життя. Схожі асоціації виникають і в цьому випадку.
Почувши звістку щодо планів харківської влади(спіч Геннадія Кернеса можна віднайти в мережі) та коментарі з боку Олександра Ярославського, всі ми готувалися до можливих затяжних епопей та баталій з цього приводу. Протестів спільноти, вболівальників, дискусій в пресі та на телебаченні, думок футбольних фахівців і влади. Але схоже питання потрібно було «вирішити» швидко, і шлях такого «вирішення» був можливий тільки один. Його і отримали, як наслідок. Отримали ті, кому це було потрібно, вигідно, на руку. Виникають наступні питання – для чого? який мотив? хто реально стоїть за…? Відповідь на перераховані питання лежить схоже в політичній та бізнесовій площині. А оскільки бізнес і політика в Україні, як брати близнюки, які при кожній зустрічі міняються ролями та іменами, що б ти не знав з ким із них на справді маєш справу. Тож краще залишимо це вишукане бізнесове асорті приправлене політичним соусом для журналістів та експертів іншого штибу.
Метал-фан!
Можна тільки уявляти, щоб щось схоже могло відбутися з іншими грандами української футбольної еліти, котрі мають надзвичайно впливових власників. Декілька днів і ти без клубу! Проект в який вклав душу і серце та витратив безліч «зелені», а натомість отримував по суті тільки моральне задоволення та мінімальні доходи, що не покривали багатомільйонні витрати. Інвестиції, які ніколи не повернуться(Україна не Англія чи Німеччина), а будуть тільки зростати. Та все ж віддача, хоч і мінімальна з точки зору ведення бізнесу(фінансовий результат – прибуток або збиток – прим.авт.), але максимальна у всьому іншому. Це був прорив до вершини європейського та українського футболу. Зростання конкуренції в УПЛ, переконливі перемоги над європейськими командами в Лізі Європи, успішний харківський відрізок Євро-2012. Новітня футбольна академія, яка ось-ось дасть результат – власних вихованців(за словами Мирона Богдановича це відбудеться в найближчі роки). Десятки тисяч щасливих облич, після кожного домашнього аншлагу, які стоячи дякували своїм улюбленцям за відверту гру! Всі повірили в Металіст, і Метал не підвів. На футбольній карті України спалахнула ще одна гаряча точка футбольних протистоянь. Які, як ми бачимо, здолали певний кордон та вилились у щось інше. Протистояння вже точно не футбольне. Команду з колишньої столиці України багато хто любить та багато, м’яко кажучи, недолюблює і навіть ненавидить. Останні слова й підтверджують резонанс цієї футбольної структури на наших теренах. І після того, як тінь зацікавленості зі сторони небайдужих накрила ОСК Металіст, відбулося це …
Красень ОСК Металіст
Що було до, ми всі прекрасно бачили і закарбуємо в своїй пам’яті назавжди. Те, що буде після, сказати важко. Будемо пристально слідкувати та довідуватися про стан справ супергіганту з Харкова. Тож вдалого плавання з новим капітаном та попутного вітру в ліго-європейські та прем’єрлігові вітрила!
Галущенко Вадим для 11НА11.КОМ
