«…- Смотри в камеру, имя говори!
- Имя? (Тёма)
- Имя говори!!
- Имя!(Тёма)
- Ты имя можешь сказать??
- Тёма, Тёмочка, Тимуська! (Тёма)
- Полное имя скажи в камеру!
- Полное – Ахртем Владимихрович Милевский! (Тёма)
- А знаешь ли ты Артем Владимирович, что вчера ЗБУ проиграла чехам 4:0,
4-рии:0-ль!! Понимаешь?
- Н…ра себе, хребят я не в курсе! (Тёма)
- Хребята, а во что проиграла! (Тёма)
- А он еще спрашивает во что?! В ФУТБОЛ!
- Ни…а себе хребят, я не в курсе! А что такое футбол? (Тёма)
- Так Артёмчик! Что это было вчера на поле?
- Хребята это было недоразумение! (Тёма)
- Вот именно 10 футболистов и 1-но недоразумение – Артёмчик!…
- Не продавайте меня в Криворожский Кривбас…»(Тёма)
95 КВАРТАЛ «Правда про Артема Милевского»
(Разговор между тренером и футболистом, урывок)
Нині, схоже на те, що в кар’єрі українського нападаючого, плеймейкера і просто атаканте Динамо (Київ) Артема Мілевського підходить до завершення ще один етап кар’єри, перегортається і ця сторінка його життя. Буквально не так давно — 2006 рік, ми бачили футбольне сходження молодих гравців – Мілевського, Алієва, Чигринського і компанії. Срібло на молодіжному Євро 2006, четверть фінал на ЧС-2006, далі виграні чемпіонства, кубки, звання кращого бомбардира. Нагороди, слава, визнання…через це проходить не кожний. Йому пощастило і він, як обранець долі та динамівських скаутів, потрапив на цей шлях. Та все ж Артем піднявшись на вершину українського футболу схоже більше втратив ніж здобув! Втратив можливість постійно розвиватися, можливість пограти в сильнішому чемпіонаті та команді, можливість показати свій талант більш широкому колу футбольних гурманів (ніж ті, що не могли заповнити стадіон ім..В.В.Лобановського) та безліч інших переваг, які відкривалися тоді перед молодим, амбіційним та перспективним юнаком!
Пригадаємо молодіжне Євро-2006, де Артем заявляв про себе на міжнародній арені, як і ще один нападник – Клаас-Ян Хунтелаар зі збірної Голландії. Поглянемо на розвиток футбольних шляхів обох гравців, в чомусь вони схожі, але в дечому занадто резонують.
В 2000 році в віці 16 років Хунтелаар вступив до футбольної академії ПСВ, і від тоді прогресував та розвивався його бомбардирський талант. Дебют у першій команді припав на сезон 2002/2003. Але зігравши один матч, гравця відправили по орендах набиратися досвіду.
В цьому ж (2000-му) році поїзд Мінськ-Київ привіз до столиці України Артема Мілевського. Хлопцеві було тоді 15 років. Вихованець ДЮСШ «Смєна» потрапив до футбольної школи Динамо(К). Тренер – Павло Яковенко. З 2001 по 2002 рік шліфував свою майстерність в дублі Борисфену потім в дублі Динамо.
Назабивавши в 2003 році в оренді у «Аппелдорні» (26 голів в 35 поєдинках) став найкращим бомбардиром першого дивізіону. Після цього перейшов в Херенвен, потім до Аяксу. 2004-2008 роки ознаменувалися зливою голів в Ера-дивізії. За результатами останнього сезону - 33 голи, звання кращого бомбардира Ери, та job-offers від топ-клубів Європи.
В аналогічний проміжок часу наш Артем здійснює впевнені кроки в своєму розвитку. І це прямопропорційно відображається на кількості зіграних матчів та забитих голів/ результативних передач за основу Динамо(К) та дубль в першій лізі. І хоча в різні сезони молодий нападник другого плану не відзначався, як того від нього очікували(були спади в грі), але головним чином він набирався досвіду.
Зустрілися Артем та Клаас-Ян в 2006 році на молодіжному чемпіонаті Європи в Португалії. Спочатку в групі наша збірна перемогла Голландців(2:1, гол Артема з пенальті та Фоміна з гри). А потім отримала болючий реванш від «летючих голландців»(3:0, дубль Клааса-Яна та гол Хофса), і ця поразка була вдвічі прикріша, адже це був фінал турніру. Кубок поїхав у країну тюльпанів. Артем відзначився двома голами, натомість Хунтелаар влучав у ціль аж 4 рази і став найкращим бомбардиром та гравцем молодіжного ЧЄ-2006. Також потрапили обоє нападників до символічної збірної чемпіонату за версією УЄФА.
Відразу після молодіжного турніру хлопці відправилися в розташування національних збірних та вступили в розіграш кубку світу в Німеччині. Збірна Хунтелаара вийшла з досить складної групи з другого місця. Проте покинула турнір на стадії 1/8, програвши Португальцям та показавши мало результативну гру, а сам Клаас-Ян так жодного разу і не відзначився, не здобувши таким чином особливих дивідендів на цьому турнірі. Збірна України дійшла аж до 1/4 розіграшу. Артем також жодного разу не відзначився з гри, але реалізував післяматчевий пенальті пробивши в стилі Панєнки. Саме після тріумфу нашої збірної на ЧС-2006 в Німеччині, вся футбольна Європа дізналася про багатьох наших гравців, в тому числі і про Мілевського. Почалися розмови про перехід і все таке…
Далі проаналізувавши виступи та досягнення нападників, можна дійти наступного висновку. Досягнення та їх рівень гри – це графік синусоїди. Та якщо Хунтелаар підіймався та падав (після переходу з Аяксу до Реалу, і далі Мілан та Шальке04) на рівні ТОП-клубів/чемпіонатів Європи, то в українця чередувалися вдалі та не дуже сезони на рівні скромного ЧУкру.
Проблеми, що заважали Артему рухатися в потрібному футбольному напрямку були різними. Узагальнивши причини їх виникнення стає зрозумілим, що системний підхід був застосований до всіх футбольних вихованців динамівської школи. Однак двоє з них виявилися особливими. Регулярно порушуючи умови футбольного життя та ритму отримували шанс за шансом. Ніби й виправдовували отримані аванси, але знову потребували, щоб їх зрозуміли та вибачили(95 Квартал з розмови між тренером та футболістом). Пояснення з боку керівників клубу були різними: «вихованець власної школи», «надзвичайно талановитий», «потрібен час для …», «дати ще один – останній шанс», «потрібно, щоб переглянув ставлення… і все налагодиться», «ще молодий, — виправиться». Пояснень з боку вихованців часто можна було не отримати, або отримати в нецензурній формі грубощі. Та й які можуть бути пояснення – все й так всім начебто зрозуміло.
Все ж таки завершити матеріал хочеться на мажорній ноті. Тому на мою думку право на життя мають наступні рядки. Міля не має такого сильного удару, як у Лукаса Подольськи, такого ефективного виконання штрафних, як у Жунінью Пернамбукану чи КриРо, немає в нього також швидкості Тео Уолкота, та не забиває пачками, як Мессі. Артем грає, як вміє , як він навчився у футбольній школі та відшліфував ці навики на професійному рівні. Він полюбляє грати з глибини, тобто є нападником другого плану. Дуже добре прикриває м’яч корпусом, що дає можливість заробляти фоли з боку суперника та отримувати можливість реалізувати штрафні удари. Витримавши гросмейстерську паузу може віддати точний пас партнеру, який обов’язково заб’є! Знаходити пасом продовження комбінації це просто його фішка, навіть у моментах, коли потрібно самому вирішувати долю епізоду, він намагається знайти того, хто знаходиться в кращій позиції для розвитку чи завершення атакувальних дій. Полюбляє виконувати, як то кажуть – піжонські паси/удари, тобто віддати п’яткою пас партнеру, чи пробити пенальті в стилі Панєнки.
По завершенні хочеться побажати Артемові Мілевському перейти в сильну команду/чемпіонат і там довести свою профпридатність!
Галущенко Вадим для 11НА11.КОМ
