Давненько вже трибуни «Театру Мрій» так не хвилювалися за свою улюблену команду, як того вересневого вечора три тижні тому. Того вечора, коли «Тоттенгем» під керівництвом Андре Віллаш-Боаша вперше за майже двадцятирічну історію Прем’єр-ліги виграв у «Манчестер Юнайтед».
Фінальний свисток. Рахунок 2:3 на користь гостей залишився на табло, Бред Фрідель нарешті зумів витерти чоло від поту, а Віллаш-Боаш нарешті знайшов застосування своїм рукам. Португалець прожив достатньо часу в Англії, щоб рухи його ліктів чітко потрапляли у такт із несамовитим викликом «Yes!». Зараз він радіє навіть не тому, що щойно він поклав у нокаут черговий рекорд, або через те, що цей результат прикрасив не найпереконливіший старт сезону його команди. Ні, зараз Андре радіє, як людина, яка щойно переконалась в правильності своїх переконань.
Саме такого тріумфу, ще на посту менеджера «Челсі», португальцеві, думається, не вистачило на початку цього року. Тренерське крісло, розштовхане непорозумінням із «сенаторами» команди, почало несамовито гойдатися під Віллаш-Боашем і якби не фіаско в Неаполі, то, цілком можливо, переломним моментом у його кар’єрі на «Стемфорд Брідж» міг стати і поєдинок проти «Манчестер Юнайтед». «Сині» забили три гола у ворота Де Геа, але завдяки надзусиллям арбітра матчу, Говарда Уебба, «манкуніанцям» вдалося вирвати нічию. Звісно, у мене в гаражі ДеЛорен не припарковано, тому гадати як би та перемога «Челсі» змінила хід минулого сезону я не буду. Що наразі важливо, так це те, що з того прикрого розчарування Віллаш-Боаш зумів зробити правильні висновки. Андре, не сумнівайтесь, вельми здібний учень.
Жодна характеристика цього португальського менеджера, мабуть, не обходиться без згадки про «уроки Моуріньйо». Не будемо зараз сперечатися на вічну тему – чи може учень перевершити свого учителя? – а просто зазначимо: все, що зараз їх об’єднує це графа національності в паспорті і «Стемфорд Брідж» в трудовій книжці. Там, де сеу Жозе надає перевагу братанню з підопічними, Віллаш-Боаш обирає відмежованість від колективу. Коли Моур мотивує і заводить своїх гравців, Андре просто ставить завдання. Стильне пальто Моуріньйо не порівняти із простим плащем Віллаш-Боаша. Та й чи варто взагалі?
Тим більше зараз, коли менеджер «Тоттенгема» почав відновлювати свою, трішки підмочену звільненням із «Челсі», тренерську репутацію. Він вже увійшов в історію, як єдиний наставник «шпор», що вигравав «МЮ» в Прем’єр-лізі , але насправді це був лише початок. Обпікшись на проблемі з повагою в роздягальні «Челсі», на новому місці роботи він не став зраджувати своїм принципам і почав провадити рівно ту ж політику. Він провів фантастичну трансферну кампанію — враження від якої підпсувала тільки невдача із контрактом Жоау Моутінью, — провівши класний розмін Рафаеля ван дер Ваарта на Муссу Дембеле та перехопивши у нерозважливого «Ліверпуля» Клінта Демпсі.
Багато в чому Віллаш-Боаш здивував і своїм серйозним ставленням до традиційно другосортної для англійських клубів Ліги Європи. Зараз важко сказати, чого наразі в такому відношенні більше – намагання підшукати ще більше спарингів для своєї команди, що дозволило б пришвидшити процес акліматизації новачків та загальної зіграності колективу чи старі рахунки португальця з цим турніром. Тим не менш, за «шпорами» в Європі поки що дивитися надзвичайно цікаво.
Португалець не визнає жодних авторитетів, не соромлячись маринувати на лавці для запасних такі імена як Майкл Доусон, Том Гаддлстоун чи Еммануель Адебайор. Він не соромиться експериментувати (хоч і не завжди ініціатива таких рішень виходить від нього), знаходячи абсолютно нові варіанти побудови його «Тоттенгему» — від повернення Ґарета Бейла на позицію лівого захисника до довіри в центрі оборони молодому Стівену Колкеру. Віллаш-Боаш продовжує насаджувати свої догмати високої оборони, яка стала загальною назвою за час його правління в західному Лондоні.
Особливо ж радикально Андре повів себе у непростій ситуації з голкіперською позицією. Влітку «шпорам» вдалося підписати капітана збірної Франції, Уго Льйорі, але ветеран Прем’єр-ліги Бред Фрідель феноменальною грою, що витягнула немало очок для «Тоттенгему» на початку сезону, посадив екс-ліонця на «банку». Льйорі, очевидно, так і залишилося б проводити сезон лише в матчах на Лігу Європи, але минулого тижня Віллаш-Боаш несподівано для всіх випустив француза в рамку воріт на гру з «Астон Віллою», перервавши неймовірну серію Фріделя з більш ніж трьохсот матч в чемпіонаті поспіль. Єдине, що турбує Віллаш-Боаша – це те, як підопічні виконуватимуть його вказівки і якщо він вирішив, що зараз Уго перебуває у кращій формі, ніж його феноменальний конкурент, то його не зупинять навіть такі звершення ветерана. Просто тому, що він вважає це правильним, а доводити це іншим зараз у нього виходить дещо краще, ніж на перших порах в його колишньому клубі.
За іронією долі, наступним суперником «Тоттенгема» стане не хто інший як лондонський «Челсі». Цікаво, чи буде в суботу у прихильників «синіх» більше приводів нервувати, ніж тоді, коли Віллаш-Боаш знаходився на тренерському містку їх команди?
Ярослав Друзюк, спеціально для 11na11.com
Яяреку ти краще пишеш. І головне — охайніше. Для багатьох це дуже важливо, повір. Проте усе таки вичитуй статті перед публікацією, є омовки. «Виграв (у) Манчестер Юнайтед», скажімо…
Хоча є такі речі, котрі умісні, скажімо я використовую часто інший відмінок у такі фразі «поклав у нокаут черговий рекорд» — я: черговОГО рекодА