Днями 33-річний півзахисник «Буковини» та екс-гравець тоді ще вищолігових «Металіста» й «Харкова» завершив кар’єру
— Руслане, ваше рішення доволі несподіване: все-таки завершити кар’єру посеред чемпіонату, навіть не дочекавшись зимової перерви…
— Річ у тім, що останнім часом грав на уколах, і терпіти біль було все складніше: то те турбує, то інше.
— Тобто, це рішення не було спонтанним?
— Ні. Якщо помітили, до останнього не грав уже майже місяць. І в цей час виник варіант з іншою роботою, тому питання постало гостро: грати ще чи — ні. Тим паче, й керівництву «Буковини» складно платити зарплатню людині, яка майже не виходить на поле. Отож, майже впродовж двох тижнів спілкувалися з генеральним директором Миколою Климом, думаючи, як вчинити правильно. І рішення було за мною — все-таки припинити виступи. Проте, озвучивши його зі словами «завершую кар’єру», мабуть, погарячкував, тому що, сидячи вдома, зрозумів, що хочу ще грати, бо без футболу жити доволі складно. Тому, оцінивши можливості організму, можливо, підлікувавшись за кордоном, подумаю після Нового року про повернення. Якщо зможу ще грати, то, гадаю, десь у другій лізі ще зміг би комусь знадобитися.
— І яка вірогідність такого розвитку подій?
— Наразі — десь відсотків тридцять. Але прагну цього душею, натомість реально розумію, що здоров’я поки не дозволяє грати.
— Існує версія, що залишили «Буковину» через рішення тренерського штабу, незадоволеного вашим ставленням до роботи, дотриманням спортивного режиму…
— (Здивовано). Принаймні мені ніхто в клубі конкретно не закидав, мовляв, погано ставлюся до обов’язків чи щось подібне. Зрештою, коли міг грати, не пропустив жодного тренування, хоча й на деяких працював не на повну силу — через здоров’я. Більш того, можу зробити висновок, що з усіма залишився друзями.
— «Буковина» — поки лише десята, що не відповідає амбіціям клубу. Як оціните можливості команди піднятися принаймні до першої п’ятірки?
— Якщо чесно, то саме останнє завдання й мали вирішувати нинішнього сезону, і, як здавалося, були до цього готові. Але потім далося взнаки те, що напередодні чемпіонату команда змінилася на 50–60 відсотків, а створити новий колектив за такий короткий проміжок часу складно, адже для цього потрібно хоча би півроку. Плюс, вважаю, молодь має грати активніше, брати лідерські функції на себе. Старожили мають лише направляти юнь у правильне русло. Як бачимо, в цьому плані теж не все вийшло.
— Символічно, що завершуєте кар’єру в клубі, в якому й починали професіональні виступи.
— Виходить, так. Проте ще недавно до такого розвитку подій не був готовий, не хотів, аби все сталося настільки швидко, тим паче — в розпал чемпіонату. Але, окрім травм, зізнаюсь, був ще один суттєвий чинник — ота «інша» робота, варіант з якою в мене недавно виник. Мусив обирати.
— А ця робота пов’язана з футболом?
— Як вам сказати… Не зовсім. А може, правильніше сказати, взагалі не пов’язана.
— У футболістів, які завершують ігрову кар’єру, прийнято запитувати про ставлення до тренерської праці…
— Хотілося б спробувати себе й на цій ниві, але це дуже нервова робота, яка відбирає стільки сил і нервів, що треба все насамперед добряче обдумати.
Роздача «слонів» після гри…
http://ukrfootball.in.ua/first-league/7284-ruslan-hunchak-a-mozhe-ia-i-pohariachkuvav
АвтоФане!
Поперше це копіпаст, на такого не потрібно зазвичай, копіпастом (іноді) та просто новинами займається спеціяльний адмін.
Коли ти вже притулив кпосилання на першоджерело вкінці, то зроби його коротшим і активним. Додай свого підписа!
Ти не задав фотку як мініатюру, я см уже прикріпив.
Ти не поставив жодної мітки, а це важлива річ для веб-пошукачів.
Ми ззвичай ставимо дві рубрики в тексті — Головна і якась іще, для того, аби картинки на першій сторінці сайту не повторювалися. Виняток — інтерв’ю, тоді одна рубрика і все.