Інтернет-простори вже встигла сколихнути новина, що київське «Динамо» готує ще один достатньо значущий трансфер.
Мова йшла про можливе підписання нападника італійського «Ювентуса» Алессандро Матрі. Правда на даний час вже стигла з’явитись й інша новина – із посиланням на сайт Goal.com, що Матрі, який нині зовсім не основний гравець свого клубу, не збирається полишати Італію, а тому запрошення із Києва йому не до вподоби.
А давайте спробуємо розібратися – чи потрібен київському «Динамо» ще один форвард взагалі та Матрі конкретно?
Хто ти, хто ти….
Хто такий цей Алессандро? Можливо хто і не знає біографію та кар’єрні кроки футболіста. Отже, починав у «Мілані», але там зіграв лише один матч за основний склад. Потім три роки поспіль – з 2004 по 2007 – грав у орендах у різних командах. Спочатку «Прато», потім «Лумеццане» та «Ріміні». Особливою результативністю не відзначався, забивши у сумі за цей період 22 м’ячі. Потім перейшов до «Кал’ярі», в якому поступово й виріс до форварда рівня «Ювентусу». З 2007 по 2011 роки відіграв за клуб 125 голів та забив 36 м’ячів. В середньому на один гол витрачав майже 3,5 гри.
Взимку 2011 перейшов до «Ювентуса», де як раз виник брак забивних форвардів. Яквінта та Тоні ніяк не могли набрати форму, Квальярелла був травмований, а на Дель-Пьєро там вже не розраховували, як на основну ударну одиницю. Тож у перший свій сезон у біло-чорній футболці Матрі став основним. Що й не дивно. Бо Тоні, Дель-Пьєро та Яквінті вже перевалило за тридцять. Саме тому влітку того ж року «Юве» викупляє контракт Матрі.
Проте вже цього сезону Матрі в основу потрапляє рідко, програючи боротьбу Джовінко та Вучінічу. А ще є то й же Квальярелла та Бендтнер! Крім того, Аллесандро не міг забити гол з лютого, відзначившись лише наприкінці вересня у матчі з «Ромою».
Чи потрібен цей гравець «Динамо»? Навряд чи!
По-перше, вік, через який Матрі важко вважати перспективним. Це зрілість, але не перспектива. Тобто те, що показує Матрі зараз – скоріше за все пік його можливостей.
По-друге, його не надто визначні бомбардирські якості. Сподіватись, що він несподівано почне забивати по два-три голи (а що ще можна очікувати від гравця «Юве», який переїздить до України) у кожному матчі не доводиться. Якби міг це робити, проявив би себе ще у Серії В, де грав в оренді.
По-третє, вартість гравця. Навіщо платити близько 12-13 млн. євро, як повідомили різні Інтернет-видання, за гравця, по якому два вказаних вище пункти?
По-четверте. Заробітна плата. Скільки потрібно заплатити цьому хлопцю, щоб він поїхав до нас? А якщо додати ще й вищезгадані три пункти? Отже, згодні, що він Києву не потрібен?
Авторитетний український футбольний журналіст Артем Франков у своєму блозі на http://blog.isport.ua з цього приводу написав: «Крім того, цікаво, скільки потрібно платити самому Матрі, щоб він зважився тут зіграти, і взагалі який тут його інтерес, крім грошей (як відомо, «Шахтар» давно відмовився від придбань такого роду — всяких Лукареллі і Кастільо). Людина, що приїжджає сюди, повинна володіти настільки видатними професійними якостями … Або бути молодим і бачити в Україні якісний трамплін. Третього не дано». І з Артемом Вадимовичем складно не погодитись!
А якщо «Так»?
Якщо хтось і досі впевнений, що Алессандро потрібен «Динамо», давайте спробуємо розібратися, на місце кого він може прийти.
Давайте відразу визначимось. «Динамо» зараз грає фактичного у одного форварда. Крила атаки – Ярмоленко та Гусєв все ж таки крайні атакувальні півзахисники. Отже, із цього розрахунку й будемо шукати для Матрі місце в складі «Динамо».
На офіційному сайті київського «Динамо» у заявці першої команди значиться шість нападників.
Артем Мілевський.
На рік молодший за Алессандро. За антропометричними даними вищий на 7 сантиметрів та важчий на три кілограми. Одна із найбільших надій українського футболу останнього десятиріччя, яку буквально видряпали у білорусів. Нажаль, можна упевнено казати, що повністю свій талан Артем так і не реалізував, змарнувавши значну його частину в розважальних закладах Києва.
Чи може Матрі прийти на зміну Мілевському? Теоретично так. Майже однаковий вік, перманентні проблеми Артема із дисципліною, а також з формою.
Чи кращий Матрі за Артема? Напевно все ж таки так – адже один грає в Серії А, одному із кращих клубів першості Італії, інший – вже не основний форвард поки що другої команди України.
Чи схожий стиль гри цих нападників? Навряд чи. На мою думку, Мілевського потрібно було ще у юнацькі роки награвати якщо не атакувальним півзахисником та якомога глибше відтягнутого форварда, який може притримати м’яч, а потім віддати приховану передачу або впасти від контакту, якщо той паси віддавати не має куди. Матрі – все ж таки гравець більш націлений на ворота, граючий ближче до останнього захисника.
Скоріше за все ні плюс, ні мінус Матрі у порівнянні з Мілевським не отримає.
Браун Ідейє.
Саме таким у «Динамо» є нігерієць. Він на чотири роки молодший за Матрі, більш перспективний. Рівень гри, яку він демонструє – досить пристойний, хоча Брауну й не вистачає стабільності. Матрі може скласти додаткову конкуренцію для Ідейє, але навряд чи варто купляти гравця за величезну суму та явно не з досить пристойною заробітною платою, лише для того щоб збільшити конкуренцію у лінії атаки. А конкурентів там й так вистачає.
Порівняння на користь Ідейе.
Марко Рубен.
Наприклад, аргентинський нападник, який до сьогодні так і не зміг проявити себе у Києві. Шість матчів, жодного забитого гола. Своїми голеадорськими якостями він особливо ніде не виділявся, але все ж таки дев’ять забитих м’ячів у минулому чемпіонаті Іспанії – результат не надто поганий. Але якщо і варто було б купувати Матрі – то ще влітку та як раз замість Рубена, трансфер якого іспанські ЗМІ оцінили в 8-10 мільйонів. Тобто, не набагато менше від трансферної вартості італійця. Можливо, влітку Алессандро коштував дорожче, але все одно – не має сенсу купувати ще одного достатньо дорого гравця в лінію атаки. Тим паче, там і так є, вкотре наголошую, грати.
До речі, відомий російський коментатор Олексій Андронов високо оцінив прихід аргентинця до «Динамо», бо Рубен може та вміє грати на штрафному майданчику, «лізучи» в нього.
Тобто, ще один мінус Матрі.
Артем Кравець.
Ще один гравець, який повністю так і не реалізував світ потенціал. Причина банальна – травми. Підпускати в основу його почали ще перед першим приходом Сьоміна, Артем – переможець «Валенсії», але потім почалися травми, після яких він так і не може набрати форму. Можна було б піти до іншого клуба української першості, але чи то занадто високі амбіції не дають цього зробити, чи то досить приємний контракт, який вдалося підписати завдяки родинними стосункам із одним з керівників «Динамо», не хочеться втрачати.
Здавалось б, явна перевага Алессандро Матрі, але перевага над Кравцем – це ще не привід купівля дорого гравця.
Раффаэль.
Вибачте, але прихід цієї людини до «Динамо» й досі для мене загадка. Навіщо він потрібен? Поки що ніхто мене переконати не зміг. Як і сам бразилець своєю грою.
Андрій Ярмоленко.
Зараз вони з Алессандро займають різні позиції на полі, але іноді мені буквально хочеться кричати тренерам «Динамо» — поставте у напад пару Браун-Ярмоленко. Адже Андрій починав саме центрфорвардом. І знайдіть, нарешті, нормального лівого півзахисника, аби не заганяти Гусєва то на лівий край, то у захист. А якщо в нападі гратимуть Ідейє-Ярмоленко, то навіщо тоді Матрі? Ось і я кажу – не потрібний.
А може справа не лише у форвардах?
В результаті, ми прийшли до висновку, що Матрі киянам дійсно не потрібен. Як і не потрібен ще один форвард взагалі. Їх і так вистачає. Проблему потрібно шукати в іншому – чому вони так і не демонструють гри, яку від них очікують.
Деякі футбольні оглядачі та спеціалісти рекомендують дочекатись весни – мовляв, після зимової паузи та зборів, команда нарешті заграє, покажи якісний футбол та дасть результат. Якщо ж ні – тоді трансферну кампанію, названу найбільш успішною в історії клубу, доведеться визнати найбільш провальною Бо виявиться, що купа грошей була викинута на вітер.
А можливо потрібно змінити тактику команди, а не грати вже кілька років з однаковим розташуванням гравців на полі – незалежно від суперника та результату, яке це розташування дає….
ДОВІДКА. Італійці в Україні.
До цього моменту в Українській першості засвітились лише двоє італійців.
Крістіано Лукареллі. Влітку 2007 перейшов до «Шахтаря» за 8 мільйонів євро. Відіграв 12 матчів та забив лише 4 голи. Здебільшого простоював десь між центральним колом та штрафним майданчиком суперника. Через півроку донеччани були змушені продати його дешевше, ніж купили – за 5,7 млн. євро.
Гаетано Моначелло. 18-ти річний італієць влітку 2012 перейшов до донецького «Металурга», до цього п’ять років займаючись в системі італійського «Інтера». Поки що нічим особливим не відзначився.
Грає в українському чемпіонаті ще один гравець з італійським паспортом – захисник харківського «Металіста» Марко Торсільєрі, але він все ж таки аргентинець.
Микола Білоногов, спеціально для http://11na11.com
