Однією з найважчих втрат пітерців був їх дванадцятий гравець, тому що після пригод вболівальників «Зеніту» в Австрії сектори для ультарас на стадіоні «Петровський» були закриті. А вболівальники дортмунців, які були присутні на стадіоні у кількості 1200 чоловік, створили виключно німецьку атмосферу. Через це важко сказати, що команда Спалетті грала вдома, а тиск німецьких вболівальників змушував помилятися все частіше. Звісно, ми не можемо забувати про присутність «кузмичів», які підтримували свою команду виключно клубною символікою та вигуками: «Давай на Халка», або «Уперед, в атаку!», але з стовідсотковою впевненістю можемо запевнити, що цього було недостатньо для підтримки команди.
Не минулося й без кадрових проблем. В стартовий склад не потрапив нападник збірної Росії Олександр Кержаков, який, судячи з усього, мав якісь проблеми зі здоров’ям. А замість нього на вістрі атаки з’явився новачок Рондон, нещодавно куплений у казанського «Рубіну». Але якщо забігти наперед, то можна сказати, що венесуелець не зміг якісно замінити Кержакова, не створивши при цьому ніякої загрози у воріт Вайденфеллера (якщо не брати до уваги момент у якому забив Шатов). Не з’явився й на полі Роман Широков, в якого начебто діагностували травму п’яти, яка щось підозріло затягнулася. З невідомих джерел стало відомо, що Роман має деякий конфлікт з головним тренером команди Лучано Спалетті, тому не виключена така можливість, що росіянин в найближчий час може покинути клуб. За інформацією з тих самих невідомих джерел стало відомо, що новим клубом для півзахисника може стати московське «Динамо». Привернуло увагу й те, що у воротах з перших хвилин з’явився молодий російський голкіпер Юрій Лодигін, витіснивши з стартового складу досвідченого Малафеєва.
Не без змін і в складі «Боруссії». Дует центральних захисників скалили Сократіс Папастатопулос та Мануель Фрідріх, які заміняють травмованих Хуммельса та Суботіча.
З перших хвилин складалося таке враження, що команди будуть довго притиратися один до одного, поки атакуюча ланка дортмундців не знайде приховану стежку до воріт Лодигіна. Та ба, Мхітарян на пару з Ройсом додали першу ложку дьогтю в діжку з медом. Одна з небагатьох атак «Боруссії»: Левандовський робить сильну розрізну передачу на Ройса, той у свою чергу приймає м’яч й намагається обіграти двох захисників «Зеніту», але це йому не вдається. Кулястий відскочив до Мхітаряна, який безперешкодно вколотив його в сітку – 1:0.
Не встигли ще змінити рахунок на табло, «зенитчики» не встигли зрозуміти хід подій, які відбуваються на полі, як команда з Бундесліги забила другий м’яч. Захисники росіян, перебувавши у шоці, втратили позиції й тим самим допомогли німецькій команді подвоїти рахунок. Мхітарян опинившись на фланзі дав сильну передачу в центр карного майданчика на Гросскройца, той скинув в дотик на Ройса, який переправив м’яч в сітку воріт.
Команда Спалетті точно не очікувала такого ходу подій й ще довго відходила від шоку. Зрідка бігаючи в атаки «Зеніт» не міг завдати небезпеки захисту дортмундців, хоча вони, окрилені двома голами, грали досить високо (Сократіс та Фрідріх у той момент більш нагадували центральних півзахисників, тому що більшу частину часу знаходились біля центру поля). В одному з моментів, коли Андрій Аршавін міг загострити гру на своєму фланзі, але не наздогнав м’яч, усі помітили, що він тримається за задню частину стегна яскраво демонструючи усім, що він травмований. А вже на п’ятнадцятій хвилині його замінив Анатолій Тимощук. Чи справді був травмований лівий нападник «синьо-біло-голубих» судити важко, але по поведінці Андрія в команді можна припустити, що він просто-напросто не захотів продовжувати матч. Те, що Андрій схопив зірочку стало відомо ще коли він грав в «Арсеналі», а повернувшись до рідного клубу він взагалі відчув себе зіркою, тому такий вчинок дивним вважати не варто. Якось мені довелося побувати на тренуванні «Зеніта», коли вони готувалися до матчу з «Динамо» в Об’єднаному турнірі влітку 2013 року. Аршавін здалеку виділявся не тільки яскравими бутсами, а й тим, що він майже нічого не робив. Під час якихось вправ, які виконувала уся команда, Андрій міг просто постояти з кимось балакати, подурачитись або просто від нудьги жонглювати м’ячем. Дивно те, що Спалетті не давав йому ніяких зауважень, а тільки спокійно спостерігав за тим, що відбувається, напевне знає, що він хлопець не подарунок і чіпати його не варто.
Після виходу на поле Тимощука гравці на полі змінилися позиціями: Шатов пішов на позицію лівого нападника, Файзулін піднявся трохи вище до нападників, а Анатолій став на його місце. Здавалося, що вихід українця тільки зміцнить оборону пітерців і дасть можливість Вітселю діяти ближче до атаки, але як виявилося це тільки збільшило кількість «обрізок» біля свого карного майданчика. Як би це сумно не звучало, але крім вдалої діагоналі на Халка український півзахисник нічого корисного не створив, а лише навпаки.
До кінця першого тайму «зенітники» так і не змогли створити нічого небезпечного біля воріт «Боруссії». Звісно ж, були моменти у Халка та Рондона – перший на двадцять сьомій хвилині вперше влучив у створ воріт, а другий на двадцять першій бив головою, але не влучив – ніякої небезпеки, лише якась статистика. Справа у тому, що майже усі атаки росіян йшли через бразильця Халка, сподіваючись, що технар зможе накрутити кількох гравців «Боруссії» і створити щось оригінальне. Але німці до цього були готові й зустрічали Халка вдвох-втрьох не даючи йому ніякого простору, а той у свою чергу замість того щоб віддати передачу на партнера тягнув ковдру на себе. Атаки автоматично втрачали усякі перспективи. Але німці, задоволені двома голами, грали в свою гру, вмикнув потужний пресинг відбирали м’яч ще на половині поля суперника, кілька разів небезпечно контратакували – Ройс виходив на побачення з Лодигіним, так само, як і Левандовський, але якщо першому завадив сам голкіпер, то другому наступаючий на п’яти Ломбертс.
Але після перерви «Зеніт», гарно відпочинувши, ринув у бій і забив. Під час однієї з атак Рондон отримав навісну передачу в центрі карного майданчика (як мені здається, перебуваючи в офсайді, вітання арбітру), встиг обробити її і пробив.. у штангу. На щастя, шкіряний відскочив на ногу щойно підбігшому Шатову, який без проблем відправив його в нижній кут воріт – без шансів для Вайнденфеллера. 2:1, все ж таки яка-не-яка інтрига з’явилась.
Але майже одразу згасла після вдалої комбінації Левандовський-Піщек-Левандовський. Так би мовити, ще один гвіздок у труну з лігочемпіонівськими надіями «Зеніту». Та доля посміхнулася пітерцям ще раз – під час контратаки Халк скинув м’яч на Файзуліна, який був вимушений грати плеймейкера, а той почав повільно тягнути атаку ближче до карного майданчика, але як тільки туди потрапив був заблокований Піщеком. На думку арбітра – пенальті, яке бездоганно виконав Халк.
Гойдалки продовжувались. Ройс підловив Тимощука – перехопив передачу й одним пасом вивів Левандовського на побачення з Лодигіним. Дубль на рахунку в поляка, який став логічним закінченням матчу.
Висновок, «Зеніт» програв по справі? Ще б пак! Не продемонструвавши, на відміну від «Боруссії», ніякої колективної чи командної гри вони не змогли створити нічого дільного. А Халк в цьому випадку вже нічого заподіяти не може. Можна, звісно, ще додавати відсутність ультрас на «Петровському», те, що «Зеніт» грав перший матч офіційний матч у сезоні, але ці відмовки а-ля Блохін не зможуть приховати те, що «Зеніт» — це не колектив.
Зеніт — Боруссія 2:4
Голи: Шатов, 58, Халк, 69 (з пенальті) — Мхітарян, 4, Ройс, 5, Левандовскі, 61, 71
Зеніт: Лодигін, Нету, Анюков (Смольніков, 84), Крішито, Ломбертс, Шатов, Файзулін (Кержаков, 84), Аршавін (Тимощук, 15), Вітсель, Рондон, Халк
Боруссія: Вайденфеллер, Фрідріх, Папастатопулос, Піщек, Шмельцер, Мхітарян (Обамеянг, 70), Ройс (Хофманн, 85), Шахін, Гросскройтц (Дурм, 90 +1), Кель, Левандовский
Попереджені: Анюков, Файзулін — Піщек
Антін Владиславський,
для 11na11.com
