Всім нам відомо, що головною проблемою останніх 50 – 60-ти років є алкоголь та наркотики. Футболісти не є винятком, вони теж такі ж самі люди, як і всі. Я хочу продемонструвати символічну збірну футболістів, які мали проблеми з алкоголем та наркотиками. Візьмемо схему 4-3-3.
Воротар: Генадій Тумилович — фігура, знайома багатьом російським і білоруським вболівальникам. Здавалося б, кар’єру він провів не видатну, але нормальну, проте вона могла б стати ще краще, якби голкіпер справлявся зі своїми спокусами.
А він не справлявся — та й не дуже-то хотів. У свій час Тумилович міг опинитися в Голландії (не бозна де, але трамплін непоганий), проте перегляд вийшов, м’яко кажучи, не найбільш вдалим. Чому? Дамо слово самому Тумиловичу:
«Поїхав до Голландії. Потренувався, відпочив і повернувся. Вранці відтренувались, увечері — друге заняття, між ними — обід. На обід хто замовляє колу, хто пиво. Пиво! Я це побачив і … Загалом, другого тренування у мене не було ».
Також Тумилович зізнавався, що виходив на деякі матчі, прийнявши сто грамів. За його ж словами, зав’язувати з алкоголем йому довелося за допомогою лікарів.
Захисники:
Сісіньо. Бразилець Сісіньо є одним із найзагадковіших трансферів мадридського «Реалу». Проте,можна зрозуміти керівників «королівського» клубу, до переїзду в Іспанію правий захисник дуже гарно зарекомендував себе на своїй батьківщині, ставши одним із лідерів «Сан-Паулу». Але, бари Мадриду стали для нього ріднішими ніж «с», не дивно,що за «вершкових» він провів лише 26 матчів. Потім була «Рома», в якій сталась така ж ситуація. Ось що він сам сказав про своє перебування в «Ромі» :
«Я приїжджав в Тригорію, тренувався, знав, що я не буду грати, повертався додому і пив. Мені подобалося пити — як поодинці, так і з псевдо-друзями, я ходив на дискотеки, починав там пити і вже не міг зупинитися. Якби не допінг-контроль, я б став приймати наркотики, це єдине, що мене стримувало. Алкоголь — це найгірший наркотик, що є на світі ».
Кар’єра в Європі в нього не пішла, він повернувся в Бразилію і виступає зараз за «с».
Брено. Брено був дійсно талановитим захисником — чіпким, надійним, який вміє вибрати позицію. Додайте до цього непогані фізичні дані — і ви отримаєте гідного спадкоємця Лусіо. Але якщо ще додати трохи алкоголю,то ніякого Лусіо не вийде. Він виступав за мюнхенську «Баварію». У вересні 2011 року бразилець опинився в лікарні, після пожежі,що розгорілася в його будинку. Згодом з’ясувалося,що Брено,напившись, задумав собі план – підпалити будинок і отримати потім страховку. Але поліції такі махінації не сподобались, і його приговорили до 4 років в’язниці. Але бразилець отримав шанс залишитися в футболі, його підписав «Сан-Паулу», в якому після відбуття строку він продовжить кар’єру.
Пол Макграт. У Макграта було тяжке дитинство, батьки віддали його до сиротинцю, проте він активно займався спортом. Згодом Макграт опинився в «Манчестер Юнайтед», в якому провів 7 років. Але цей період був не дуже вдалим. Хоча починалося все добре, але його почали переслідувати травми і він почав пити. Сам Макграт зізнавався, що частенько пропускав матчі клубу через алкоголь. І ось терпіння Фергюсона, шо починав саме свою кар’єру тренера, не витримало. Його продали,але перед продажем Сер Алекс Фергюсон пропонував Полу сто тисяч фунтів, щоб той сам розірвав контракт з клубом.
Вінні Джонс. Відомий англійський захисник, який відрізнявся жорстокістю. Грав за декілька відомих клубів Англії: «Лідс», « Шеффілд Юнайтед», «Челсі». Вже в молодості у Джонса почалися проблеми з законом — за водіння в нетверезому вигляді і п’яні бійки його не раз заарештовувала поліція. А в 1997 році Джонс був близьким до в’язниці, будучи п’яним він побив свого сусіда, але він заплатив лишень штраф – 1200 фунтів. Джонсу заборонено літати рейсами авіакомпанії Virgin Atlantic, після того як він влаштував п’яну бійку на рейсі в Токіо.
Півзахист:
Джордж Бест. Крайній півзахисник «МЮ», який багато забивав та був одним з найкращих футболістів світу. З 1963 по 1974 роки Джордж Бест забив 179 голів у 470 офіційних матчах за «Манчестер Юнайтед». Він був кращим бомбардиром клубу в п’яти сезонах поспіль (з 1968 по 1972 роки), забивши 124 голи у 262 іграх. У сезоні 1967/68 Бест з 28 голами став найкращим бомбардиром Першого дивізіону (поряд з Роном Дейвісом з «Саутгемптона»).
Протягом наступного десятиліття Бест міняв команди, граючи в різних клубах Англії, Ірландії, США, Шотландії та Австралії. У 1984 році Бест був визнаний винним за звинуваченням у керуванні автомобілем у нетверезому вигляді і нападі на поліцейського, за що був засуджений до трьох місяців ув’язнення в лондонській в’язниці «Пентонвілл». Різдво 1984 року він провів за гратами. Під час відбування терміну покарання Бест зіграв кілька матчів за футбольну команду в’язниці «Форд» (Західний Сассекс). У вересні 1990 року Бест з’явився в черговому випуску рейтингового ток-шоу «Уоган» на каналі «BBC». Він був у стані сильного алкогольного сп’яніння і під час обговорення сказав одному з гостей ток-шоу: «Террі, я люблю трахатись». Пізніше Бест вибачився за свій вчинок і визнав, що це був один з найгірших епізодів в його житті, пов’язаних з алкоголізмом. Хронічний алкоголізм Беста привів до значних пошкоджень внутрішніх органів, особливо постраждала печінка. В 2005 році Джордж Бест помер…
Олексій Іонов. А починалося все відмінно: Іонов вважався найперспективнішим молодим даруванням «Зеніту» з часів Кержакова і Аршавіна, його потихеньку підпускали до ігор за основу, навіть викликали в збірну. Загалом, на нього розраховували, але випробування «мідними трубами» молодий футболіст не витримав.
У 2011-му році автомобіль, що належав Іонову, був зупинений співробітниками поліції. Сам футболіст перебував на задньому сидінні в нетверезому стані і почав ображати служителів закону, а потім і зовсім перебрався на переднє сидіння і спробував втікти.
Цей випадок до глибини душі обурив керівництво «Зеніту» і Лучано Спаллетті. Іонова навіть закривали на базі, а потім і зовсім продали футболіста в «Кубань», у складі якої він навіть забивав колишньому клубу і виконав знущальний реверанс. Грає Іонов, треба визнати, не так погано, але цей час він міг би провести з куди більшою користю в «Зеніті»
Пол Гаскойн. Гаскойн – є легендою англійського,будучи гравцем він мав прекрасний талант та неприборкану вдачу. З юних років футболіст не відзначався поступливим характером. Ще в академії «Ньюкасла» Гаскойн викрав міні-трактор і в’їхав в стіну, за якою розташовувалася роздягальня команди. З цього і пішло-поїхало: Гаскойн водив дабл-Деккер, пив до посиніння в пабі у формі національної збірної, показував судді жовту картку, голим виходив на командний сніданок у «Міддлсбро» … За те і був улюбленим — крім буйної і веселої вдачі він таки досить непогано грав у футбол. Партнер по збірній Кріс Уоддл, чий промах у серії пенальті вирішив долю драматичного півфіналу ЧС-1990 проти збірної Німеччини, розповідав про Гаскойна, що той ніколи не думав, проти кого він грав. 6 лютого 2013 року Пол Гаскойн знаходився на межі смерті, через надмірний алкоголізм в нього рухнула психіка, що могло призвести до його смерті.
Нападники:
Адріан Муту. Румунський футболіст, який виступав за кілька світових грандів футболу: «Інтер», «Челсі», «Фіорентину», «Ювентус», а зараз є гравцем французького «Аяччо». Мав значні проблеми з наркотиками, за що був вигнаний з «Челсі» в 2004 році. Хороший нападник,багато забивав,але…
У вересні 2004, після допінг-проби, в крові у Муту був виявлений кокаїн і він був звільнений з клубу 29 жовтня 2004. Він також отримав 7-місячну дискваліфікацію і штраф в 20 тисяч фунтів від Футбольної асоціації Англії. Дискваліфікація закінчилася 18 травня 2005 року. 6 червня 2008 ФІФА зобов’язала Муту виплатити «Челсі» компенсацію в розмірі 9,6 мільйонів фунтів (12 мільйонів євро). 31 липня 2009 Спортивний арбітражний суд відхилив протест Муту про зменшення розміру штрафу, і навіть збільшив його до 14650000 фунтів (17170000 євро).
Артем Мілевський. Звичайно ж, як тут без нього. Футболіст, який навів захоплення на скаутів відомих європейських клубів своєю грою на Чемпіонаті світу з футболу 2006 року. Виходило все більш-менш добре: Мілевського охрестили новим Шевченко, футболіст взяв участь в історичному виході своєї збірної до чвертьфіналу Мундіалю, були і голи. Але далі цього не пішло: після ударно проведених 2009-го і 2010-го років Мілевський вирішив знизити до себе вимоги.
У підсумку футболіст став ще частіше з’являтися на вечірках, пив, вживав «легкі» наркотики, матюкав паркувальників, хизувався своїм халатом і не бачив майбутнього в клубі. Як, власне, і керівництво «Динамо»: у Мілевського відібрали 10-й номер, заслали в дубль, а зараз ходять чутки, що футболіст домовився з турецьким клубом «Касимпаша» про перехід. Трохи невідповідна кар’єра для спадкоємця Шевченка, не знаходите?
І хто знає, як все могло б обернутися, якби не походи по клубах.
Дієго Армандо Марадона. Феномен! Ця людина мала геніальний талант, прекрасну техніку, та й зараз має. Але його п’яні вибрики, вчинки в стані наркотичного сп’яніння накладають на його особу темну-темну тінь наркомана та алкоголіка. По словам самого Дієго Армандовича, наркотики вплинули на всі його якості, крім пам’яті. Вперше наркотики він спробував коли грав за каталонську «Барселону», сам він казав, що це було заради того, щоб відчути себе своїм у чужій обстановці. Прийом наркотиків у Марадони супроводжувався довгими депресіями та сплесками гніву до близьких. На думку деяких, головною причиною пристрасті до наркотиків стали близькі стосунки з його агентом, Гільєрмо Копполою, що звинувачувався у наркоторгівлі і постачав Дієго кокаїном. За словами Марадони, в травні 2004 року він остаточно перестав вживати наркотики. Попри все це, Марадона подарував маленьким футболістам кумира, якого знають не за погані звички, а за блискучий футбол. Саме головне, що це ніяк не зашкодило його кар’єрі.
Ось так,на мою думку, виглядає збірна футболістів, що мали шкідливі звички:
Але,це ще не все. Як і в кожній команді, в моєї є місце запасним гравцям.
Ось п’ятірка гравців, які «заслуговують» мати тут місце:
Воротар: Ліам Редді. Це ім’я є маловідомим європейцям. Це австралійський воротар футбольного клубу «Сідней» (де зараз грає Дель П’єро), якого в лютому 2012 року було вигнано з команди за алкоголізм. Зараз йому 31 рік, його нікуди не беруть грати,а саме головне,що він зпаплюжив прізвище власної, відомої на континенті, сім’ї. Його батько, Род Редді, виступав за австралійську збірну з регбіліг. По його стопах пішли двоє синів — Джоель і Б’янка. А ось третій син вибрав сокер і в підсумку запив.
Захист:
Олексій Бугаєв. Росіянин, який був добре відомим на початку – середині 2000-х тсячниї років. «Був у нас такий — Бугаєв. Пропадав на тиждень і його було не знайти », — розповідав Дмитро Бородін, колишній одноклубник одного з найперспективніших захисників Росії середини 2000-х. Бугаєв дійсно дуже непогано розкрився в «Торпедо», зачарувавши Георгія Ярцева і поїхавши на Чемпіонат Європи до Португалії. Але до моменту переходу в «Локомотив» алкоголь, мабуть, зайняв зовсім важливе місце в житті захисника.
За залізничників він провів всього вісім матчів і відправився в «Томь», де, начебто, взявся за розум. Але потім був перехід в «Хімкі», і з тих пір Бугаєв відверто махнув рукою на футбол. У 2010-му році футболіста відрахували вже з «Краснодара», і з тих пір він не грає. На момент завершення кар’єри Бугаєву було всього 29 років.
Ніл Раддок. Раддок – вихованець академії «Мілуолла», а це вже багато чого говорить. Але в основній команді йому заграти не вдалося, він перейшов у «Тоттенхем», потім у «Саутгемптон», знову «Тоттенхем», перехід в «Ліверпуль», оренда в «Куінз Парк Рейнджерс», 2 неповні сезони в «Крістал Пелас», а закінчував кар’єру Ніл граючим тренером в «Суіндоні». Він ніколи не був топ-гравцем, про це заявляв і сам. Тепер про життя поза межами футбольного поля: справа в тому, що в особистому житті Раддока не все так просто. Були величезні проблеми з алкоголем, розлучення з дружиною і ціла гора життєвих проблем. Але зараз Раддок серйозно змінився — він бере участь у різних шоу, захоплюється вивченням мистецтва та дизайнерської справи. І саме через це він заслуговує місце не в основі,а в запасі, він змінився, продемонструвавши справжній англійський характер бійця.
Півзахист:
Іван Саєнко. Черговий росіянин… Саєнко довгий час здавався мало не зразковим легіонером. Так, клуби йому діставалися не найсильніші, але зате він регулярно грав у чемпіонаті Німеччини, виводив «Нюрнберг» на матч у якості капітана і мав непогану репутацію. Ним цікавилися «Герта», «Гамбург» і сама дортмундська «Боруссія», але Саєнко завоював бронзу ЧЄ-2008 і вибрав «Спартак».
Де у нього зовсім не пішло. З кожним роком футболіст виглядав все гірше і гірше — і чималу роль у цьому зіграв алкоголь. Саєнку, мабуть, навіть не довелося заново адаптуватися в Росії: він періодично погулював, втрачав форму, вкінець зледащів, став випивати ще більше і, врешті-решт, пішов з футболу, заявивши, що хоче витратити чесно зароблені гроші.
Напад:
Адріано. Звичайно ж, мій список не був би повним без Адріано. Бразилець володів непоганою технікою і відмінними фізичними даними, однаково добре граючи як ногами, так і головою. Це дозволяло йому штампувати голи пачками в Серії А, виступаючи за «Парму» та «Інтер», але подальшому розвитку його кар’єри перешкодила смерть батька.
Адріано, і без того не особливо дотримував режим, злетів з котушок. Форвард остаточно запустив себе і пустився в загул по клубах. Хтось скаже, що його можна зрозуміти, але йшли роки, а нічого не змінювалося. «Інтер» повертав Адріано на батьківщину, де той лікувався від алкоголізму і ставав кращим бомбардиром чемпіонату, але в підсумку все поверталося на свої місця: клуби, п’янки, зайва вага. Відчайдушна спроба розтовстілого футболіста закріпитися в «Ромі» ні до чого не привела, як і подальше повернення до Бразилії. Адріано регулярно опинявся в центрі різних скандалів (наприклад, одного разу він вистрілив в жінку), і контракти з ним регулярно розривали. Адже все могло бути зовсім не так, якби бразилець виявився сильнішим духом.
