«Мілан» та «Інтер» здійснили, мабуть, одну із самих несподіваних угод міжсезоння. Згадаємо попередні переходи з однієї міланської вулиці на іншу.

Звичайно, обмін одне на одного колишніх напарників по «Сампдорії» Пацціні і Кассано – далеко не саме потужне, що могло б статися (принаймні, поки ми не докотилися (і слава богу!) До обмінів типу «Мессі-Роналду»), але випадок, зрозуміло, зовсім не рядовий.

Особливу увагу до цієї оборудки залучає сам факт обміну, що саме по собі для футболу подія неординарна (хоча це вже не перший випадок в історії міланських переходів).

Як розумієте, Антоніо і Джампаоло – далеко не першопрохідці: в історії зафіксовано чимало моментів, коли «россо-неро» міняли на «неро-адзуррі» (і навпаки). Хто прямим «рейсом», хто з «пересадками». Про найвідоміших з таких трансферів зараз і піде мова.

Частина 1. «Прямі» переходи
2001
Андреа Пірло
«Інтер»: 1998-1999, 32 матчі, 0 голів;
«Мілан»: 2001-2011, 401 матч, 41 гол.

«Інтер»
Юний і перспективний 19-річний Андреа Пірло опинився в «Інтері» у 1998 році, приїхавши в Мілан з Брешії. У своєму першому сезоні Пірло відіграв в 32 матчах, 18 з яких – в чемпіонаті. У той час його конкурентами в боротьбі за основний склад були не хто-небудь, а Роберто Баджо і Альваро Рекоба, внаслідок чого «неро-адзуррі» вирішили віддати молодий талант на «доопрацювання» в «Реджіну», в якій Пірло провів сезон 1999 / 00 і разом з Роберто Бароніо і Мохамедом Каллоні став одним з ключових гравців клубу з Калабрії, забивши 6 м’ячів в 30 іграх. Після блискучого сезону в «Реджині» Андреа починає сезон в «Інтері» з новими амбіціями, але через півроку, зігравши в чорно-синій футболці лише 8 ігор і не знайшовши спільної мови з Марко Тарделлі, який змінив у жовтні біля керма клубу Марчелло Ліппі, відправляється в чергову оренду. На цей раз в рідну «Брешію», після чого в «Інтер» більше не повернувся.

«Мілан»
Влітку 2001 року, не бажаючи залишатися в «Інтері» і поневірятися по орендах, Андреа переходить до «Мілана» за 35 мільярдів лір (близько 10 млн $). Також «Інтер» отримав на додачу до грошей і маловідомого Дражена Брнчіча, що зіграв за «Мілан» всього одну гру (варто відзначити, що в «Інтері» в підсумку Дражен не зіграв жодної).
У перший же сезон Пірло зіткнувся з серйозною проблемою – через присутність Гаттузо і Амброзіні Андреа просто-напросто не було місця на полі, внаслідок чого він провів всього лише 29 матчів (18 з яких у чемпіонаті) при двох забитих м’ячах.
Сезон 2002/2003 повинен був стати багато в чому визначальному для Пірло. Тодішній тренер червоно-чорних, Карло Анчелотті, став награвати Пірло на іншу позицію, в наслідок стала його коронним амплуа. Весь сезон «Мілан» відіграв за схемою «4-3-1-2», де Пірло грав трохи вище захисту разом з Гаттузо і Амброзіні. По ходу сезону Пірло ставав одним з лідерів «Мілана». А в травні такий вдалий для Андреа сезон досяг свого апогею – Пірло виграє свої перші трофеї – Кубок Італії і Лігу Чемпіонів.
Всього за 10 сезонів у складі «Мілана» Пірло зіграв 401 матч, вразивши ворота суперників 41 разів, а також двічі вигравав «Скудетто», Лігу Чемпіонів і Суперкубок Європи і ще по разу Клубний ЧС, Кубок і Суперкубок Італії.

2002
Кларенс Зеєдорф
«Інтер»: 2000-2002, 93 матчі, 14 голів
«Мілан»: 2002-2012, 432 матчі, 62 голи

«Інтер»
Кар’єра Кларенса в Італії почалася ще в 1995 році в «Сампдорії», за сезон гри в якій Зеєдорф зумів звернути на себе увагу з боку самого «Реала», куди і перейшов у 1996. Однак зимовим трансферним вікном-2000 «неро-адзуррі» всерйоз зацікавилися Зєєдорфом, на якого до того моменту не дуже розраховував Гус Хідінка, який очолив «Галактікос» перед сезоном 1999/00. Дабі не загубити кар’єру, сидячи на лавці, Зеєдорф прийняв рішення повернутися на Апенніни.
Дебют 23-мільйонного голландського новачка у складі «Інтера» відбувся 6 січні в матчі проти «Перуджі». Матч закінчився з рахунком 5:0, а сам Зеєдорф у дебютному для себе матчі відзначився голом.
За два сезони в «Інтері» Зеєдорф став одним з лідерів команди, але до трофеїв так дійти і не зміг, зупинившись лише на фіналі Кубка Італії. А 5 травня 2002 в останньому турі «Серії А» «Інтер» програв «Лаціо» 4:2 і випустив з власних рук «скудетто», пропустивши крім «Ювентуса» ще й «Рому». Розчарований таким результатом Зеєдорф вирішив покинути «Інтер».

«Мілан»
Через місяць після упущеного «Інтером» «скудетто» Зеєдорф переходить в стан заклятих суперників – «Мілан». У зворотному напрямку пішов Франческо Коко.
У свій перший же сезон Зеєдорф разом з Гаттузо і розкрився на новій позиції Пірло стають незамінними фігурами в центрі поля і призводять «Мілан» спочатку до першого за 26 років Кубку, а через невеликий проміжок часу – до Лізі Чемпіонів, після тріумфу в якій голландець став першим гравцем в історії, який виграв Кубок Чемпіонів у складі трьох різних клубів
За десять сезонів у складі «россо-нері» Зеєдорф провів більше чотирьох сотень матчів, рівно 300 з яких – чемпіонат, а інша сотня – єврокубки, супроводжуючи їх шістьма десятками забитих м’ячів. Ну і, звичайно, трофеї – 2 Ліги Чемпіонів, 2 Суперкубка УЄФА, 2 «Скудетто», 2 Суперкубка Італії, Кубок і перемога в Клубному «ЧС».

2003
Томас Хельвег
«Мілан»: 1998-2003, 146 матчів, 2 голи
«Інтер»: 2003-2004, 32 матчі, 0 голів

«Мілан»

Перед стартом ЧС-98 Хельвег, відігравши 4 сезони за «Удінезе», перейшов до «Мілана» за 6 мільйонів фунтів, ставши тим найдорожчим гравцем в історії Данії. За «Мілан» Томас відіграв 5 сезонів, ставши з самого першого сезону одним з найважливіших гравців «россо-нері». У свій перший сезон Хельвег разом з «Міланом» став чемпіоном Італії, а в свій останній – виграв Кубок і Лігу Чемпіонів.

«Інтер»
Після п’яти сезонів у «Мілані», влітку 2003, Хельвег переходить в «Інтер», де, щоправда, надовго не затримається. За сезон у складі «неро-адзуррі» датчанин запам’ятався хіба що одним фактом: раптово з’ясувалося, що «Інтер» викупив права на нього ще в листопаді 2000, після чого Томас знаходився в «Мілані» на правах оренди, яка продовжилася 3,5 сезону .

2012
Саллі Мунтарі
«Інтер»: 2008 – січень 2011, 2011 – січень 2012, 97 матчів, 8 голів
«Мілан»: січень 2012-Н.В., 14 матчів, 3 голи

«Інтер»
В Італії Сулейман Алі Мунтарі, а саме так його звуть по паспорту, з’явився ще в 2002 році і за 5 сезонів в «Удінезе» зарекомендував себе гравцем не самого поганого рівня. Після річної проби пера в Англії Мунтарі підписує контракт з «Інтером», який розщедрився на суму близько 14 мільйонів євро.
Частково Мунтарі пощастило – він потрапив в золоту епоху «Інтера» при Моуріньо, який крім поставленої гри також довіряв регулярне місце в основі Саллі. За 2 сезони разом з командою ганець виграв 2 «скудетто», 2 Суперкубка, Кубок Італії, ну а вишенькою на торті стала перемога в Лізі Чемпіонів.
Після відходу The Special One в «Реал» у Мунтарі справи пішли не так добре. За половину нового сезону він вийшов на поле лише 13 разів, 8 з них у «Серії А». Шукаючи найкращий для себе варіант, Саллі пішов в оренду в «Сандерленд», наостанок відхопивши кубок Клубним чемпіонам світу.
Друге пришестя Мунтарі в «Інтер» виявилося зовсім безуспішним. За півсезону він зіграв лише 4 гри, після яких відправився знову в оренду …

«Мілан»
Взявши Мунтарі, нехай для початку і на півроку, «Мілан» пішов на ризик, тримаючи в розумі лише недавнє якісне минуле. На ділі африканець вже 1,5 сезони не мав особливої ​​ігрової практики, а слова на його адресу типу «його час минув» ставали все більш звичними.
Однак Алегрі в цьому проблеми не бачив, довіряючи Мунтарі місце в основі. Той у відповідь, нехай і не так, як раніше, з перепадами, але показував не найгіршу гру, забивши 3 м’ячі в 14 іграх, після чого підписав з «Міланом» повноцінний контракт.

Друга частина вийде найближчим часом і розповість про гравців, які переходили в один міланський клуб з іншого транзитом через інші команди.

За цим стежив, кореспондент порталу 11na11.com – Іван Дузь