Мірча Луческу: «Мхітарян футбольний професіонал до мозку кісток, працювати з ним – одне задоволення. Йому складно робити серйозні зауваження, може бути лише іноді його варто застерігати від невгамовної спраги гри.»
Прекрасна і дуже приємна оцінка від румунського фахівця. Складно щось додати чи в чомусь заперечити. Скільки фахівців-простих уболівальників пророкували таку надрезультативною півзахисника донецького «Шахтаря» в цьому сезоні? Не буду екстрасенсом, якщо припущу, що таких не виявиться зовсім. Він як ураган несподівано виплеснув назовні всю ту неймовірну енергію, яка накопичилася у нього за 2 роки притирання до особливостей гри Шахтаря і за ті матчі, коли він грав на некомфортною для себе позиції в команді.
Як відомо нічого в цьому світі не відбувається випадково і на всі питання в будь-якому випадку є яке-небудь більш-менш пояснення.
Рецепт прекрасної і феєрично результативної гри нашого героя такий:
1. Як не можна своєчасний від’їзд маестро Жадсона з клубу. Гравці вони, звичайно, різнопланові, але їх одночасне знаходження на поле практично виключалося або змушувало Містера, як часто це бувало, опускати Мхітаряна набагато глибше до своїх воріт, що, відповідно, ніяк не могло сприяти збільшенню атакуючого потенціалу і гольової статистики нашого героя. Жадсон за цей час суттєво допоміг Генріху відчути і пропустити через себе філософію атакуючої гри Шахтаря, а гра в опорній зоні здорово допомогла підтягнути оборонні навички. Ідеальний варіант.
2. Стажування юного півзахисника в Бразилії і, як наслідок, знання португальської мови дуже сприяли більш близького спілкування з бразильською діаспорою Шахтаря. З боку це дуже помітно. Давно ходять міфи, що донецькі бразильці частенько ігнорують інших гравців. Важко сказати наскільки це є правдою, але у випадку з Мхітаряном цього не відбувається і скаржитися на відсутність передач йому просто гріх. Є точні передачі – є гольові моменти, немає передач – немає моментів. Формула проста.
3. Так уже склалося, що більшість голів Мхітарян забиває у другому таймі, коли суперник вже або втомлений або банально ослаблює свою хватку, програючи по ходу матчу кілька м’ячів. Це означає, що основною зброєю у Шахтаря в такі моменти стають контратаки і забігання у вільні зони. Таким чином на передній план виходить моторошно працездатний і швидкісний Мхітарян, який здатний як віддати загострюванну передачу так і замкнути таку.
4. Ідеальна робота лівого «крила» атаки Шахтаря. Так вже виходить, що в основному голи Мхітаряна приходять з лівого флангу. Прекрасна гра Раца / Шевчука в сукупності з відмінним взаємодією Вілліана / Тейшейри зі зміщується трохи лівіше Девічем / Едуардо створює величезні проблеми обороні суперників гірників і зазвичай закінчується дуже небезпечною передачею в центр штрафного, де вже тут як тут чергує розторопний Мхітарян. Я вважаю саме цей фактор ключовим і головним в такій високій результативності Генріха. Захист суперника поки ніяк не може пристосуватися до такої манери гри Шахтаря. Як підсумок, виймайте авоську голів з воріт.
5. Окремо хочеться сказати кілька слів про єдиного нападаючого в тактичній схемі гірників. Хтось з пари Девіч-Едуардо здатний прекрасно діяти в відтяжці і може без похем мінятися місцями з забігає хавбеком. За кілька ігор Девіч і Мхітарян показують мало не ідеальне взаємодію між собою, чого наврядчи коштували очікування, якщо б на полі був Луїс Адріано. Адже бразилець нападник іншого складу і набагато більш заточений під гру в штрафному майданчику. Тому вболівальники Шахтаря наврядчи так вже чекають повернення на поле бразильського форварда. Як говориться від добра добра не шукають.
6. Технічна оснащеність та ігровий інтелект Мхітаряна дозволяє йому вражати ворота суперників з холоднокровністю серійного вбивці. Далеко не всі нападники можуть похвалитися таким рівнем гри. Якщо втримається на такому позамежному рівні то наслідки будуть на користь «Шахтаря».
7. Рівень оборони суперників. Як водиться не без ложки дьогтю в море шампанського. Ігри з «Ворсклою», «Чорноморцем» або «Волинню» (вибачте, не хочу нікого образити) наврядчи здатні на 100% показати справжні можливості як окремих гравців, зокрема Мхітаряна, так і всієї команди в цілому. Справжньою перевіркою на міцність стане матч проти київського «Динамо», який відбудеться не за горами. Ну і, звичайно, дуже цікаво буде спостерігати за матчами групового етапу Ліги Чемпіонів. Адже поки за «Шахтар» Мхітарян ще не відрізнявся в цьому турнірі! Сам бог велів поламати нарешті цю неприємну
статистику.
Залишається побажати Генріху Мхитаряну спортивних перемог, особистих і командних досягнень, спортивної злості і відсутності травм. Дуже хочеться вірити, що на просторах колишнього радянського союзу з’являється ще одна зірка європейського рівня.
Іван Дузь, для 11na11.com
