Сезон 2012/13. Аутсайдеры минулого сезону Barclays Premier League

«Куїнз Парк Рейнджерс» (Лондон, Англія)

ІСТОРІЯ:

«Куїнз Парк Рейнджерс» був утворений в 1882 році, завдяки злиттю «Сент-Джудса» і «Крістчерч Рейнджерс». А вже в 1889 році команда отримала професійний статус. Протягом багатьох років домашньою ареною клубу є лондонський стадіон «Лофтус Роуд» (в 1931/33 і пізніше в 1962/63 роках команда також грала на «Уайт Сіті», щоб залучити більшу кількість вболівальників).

У сезоні 1947/48 «Куїнз Парк Рейнджерс» став чемпіоном третього дивізіону і під керівництвом Дейва Меньолла. Провівши чотири сезони в другому дивізіоні, Куїндз знову вилетів в сезоні 1951/52. У 1967 році «КПР» виграв чемпіонат в третьому дивізіоні. У тому ж сезоні «Рейнджерс» став першим в історії клубом, з третього дивізіону, який зумів взяти Кубок Футбольної ліги, обігравши в суботу 4 березня 1967 «Вест Бромвіч Альбіон» з рахунком 3:2. У 1968 році КПР вперше в своїй історії вийшов у перший дивізіон, але лише на рік: наступні чотири сезони клуб знову проводив у другому.

Влітку 1991 року в клуб повернулася легенда англійського футболу 70-х років Джеррі Френсіс. Під його керівництвом клуб в 1992 році (вже в прем’єр-лізі) здобув ряд яскравих перемог. У сезоні 1992/93 КПР зайняли 5-е місце, в наступному сезоні — 9-е. Проте рік потому Френсіс подав у відставку і його змінив граючий тренер Рей Уілкінс. З ним команда посіла восьме місце в прем’єр-лізі. Після втрати кращого бомбардира клубу Ліси Фердинанда (у 1995 році перейшов в «Ньюкасл»), команда почала повільно скочуватися у нижчі дивізіони. Ні повернувся в клуб Джеррі Френсіс, ні Іен Холлуей не могли врятувати «КПР».

Лише в сезоні 2003/04 «Куїнз Парк Рейнджерс» повернувся в перший дивізіон. Після двох сезонів Холлуей поступився місцем спочатку Гері Уоддоку, а той у свою чергу Джону Грегорі. У листопаді 2007 року Джон Грегорі покинув пост старшого тренера команди і поступився місцем Луїджі Ді Каніо, після чого, на початку 2008 року, були зроблені фінансові інвестиції. Сезон 2007/08 клуб провів в Чемпіоншипі і зайняв там 14-е місце. 1 березня 2010 КПР очолив колишній тренер клубу «Кристал Пелас» Ніл Уорнок. Після двох сезонів під керівництвом англійського фахівця, команда добилася перемоги в Чемпіоншипі і перейшла в прем’єр-лігу. У січні 2012 року було оголошено про відхід Нілу Уорнока з КПР. На його місце був призначений відомий валлійський тренер Марк Хьюз, який зумів врятувати команду від вильоту.

ТРАНСФЕРИ ЛІТНЬГО МІЖСЕЗОННЯ:

Перейшли: Чжи Сун Парк («Манчестер Юнайтед». 5 млн фунтів), Самба Діакіте («Нансі», Франція. 3.5 млн фунтів), Роберт Грін («Вест Хем». Віл. агент), Райан Нельсен («Тоттенхем Хотспур». Віл. агент), Енді Джонсон («Фулхем». Віл. агент), Фабіо Да Сільва («Манчестер Юнайтед». Оренда).

Пішли: Падді Кенні («Лідс». 0,4 млн фунтів), Данні Гебідон (Зак.контракту), Рован Вайн (Зак.Конктракту), Фітц Холл (Зак.контракту), Пітер Ремедж (Зак.контракту), Акош Бузакі (Зак. контракту), Лі Кук (Зак. контракту), Данні Шітту (Зак. контракту), Патрік Агйеманг (Зак. контракту).

ФОРМА НА СЕЗОН 2012/13:

МОЖЛИВИЙ СКЛАД НА СЕЗОН 2012/13:

Грін — Янг, Фердінанд, Нельсен, Фабіо да Сілва — Бартон, Діакіте, Мекки, Пак Чжи Сун — Сіссе, Джонсон.

СТАДІОН: «Лофтус Роуд» ( 20476 глядач)

ПРОГНОЗ НА СЕЗОН: 8 — 10 місце.

«Астон Вілла»ірмінгем, Англія)

ІСТОРІЯ:

Футбольний клуб «Астон Вілла» був заснований в 1874 році членами команди Вілла Вісліан Кросс Чепл, які були гравцями в крикет, які шукали вид спорту для тренувань у вільний від гри в крикет період. Через два роки після заснування, в 1876, відбулася подія, що поклала початок сходження «Астон Вілли» на футбольний Олімп. Двадцятиоднорічний шотландець Джордж Ремсі випадково потрапив на гру в «Астон Парку». Ремсі був обдарованим футболістом і настільки вразив команду своєю технікою, що в той же день не тільки був включений до складу команди, а й призначений капітаном. У 1878 році Ремсі і Джон Лінс (тодішній директор «Астон Вілли») стали ініціаторами купівлі стадіону «Перрі Бар», що дало їм перевагу в боротьбі з місцевими командами. У той же час під керівництвом Ремсі помітно покращилася гра команди, і в 1880-му «Астон Вілла» виграла свій перший трофей — Старший Кубок Бірмінгема.

Своє перше чемпіонство «Вілла» завоювала в 1894 році, а в 1895 — Кубок Англії, а в 1896 стала чемпіоном вдруге. «Астон Вілла» мала колосальний успіх у глядачів, її домашні матчі відвідували регулярно близько 25 тис. чоловік, в той час як фінал Кубка Англії приваблював приблизно 20 тис. У 1897 році «Астон Вілла» зробила дубль, вигравши Кубок Англії і Футбольну Лігу. Через тиждень після свого тріумфу вона Астон Вілла переїхала на «Вілла Парк».

Після Першої світової війни «Астон Вілла» виграла Кубок Англії (1920). У сезон свого п’ятдесятиріччя Вілла в матчі на «Уемблі» в фіналі Кубка Англії поступилася «Ньюкаслу» (2:0). Початок подолання післявоєнного спаду було покладено активної трансферної політикою нового тренера Дж. Сміта, який змінив на цій посаді Ремсі після його 42-річного тренерства. У подальшому вона принесла свої плоди, аж до 33-го року «Астон Вілла» трималася в першій п’ятірці. Але потім пішов спад, підсумком якого стало попадання у другий дивізіон вперше за історію «Вілли». Друга світова війна привела до втрати семи сезонів і передчасного завершення кар’єр багатьох талановитих молодих гравців. Перша гра після військових дій, зіграна на «Вілла Парк», який під час війни використовувався як бомбосховище і сховище, а так само постраждав від вогню німецьких бомбардувальників. Після війни, була гра зіграна проти «Мідлсборо» і виявилася для «Вілли» не особливо вдалою (програла з рахунком 1:0).

Новим тренером «Астон Вілли», на частку якого випало завдання відновити клуб від передвоєнного спаду і тривалої перерви, став колишній гравець команди Алекс Мессі. І він відразу ж почав будувати команду, були зроблені деякі важливі трансфери. Незважаючи на його сміливі і в цілому вдалі дії тренера показники «Астон Вілли» тільки погіршувалися. У період з 1946 по 1960 «Астон Вілла» тричі була шостою, і це були її кращі результати. У 1957 році під керівництвом Еріка Хаутон «Віллі» вдалося виграти Кубок Англії (у фіналі вони з рахунком 2:1 обіграли Манчестер Юнайтед). Цей кубок став першим трофеїв Вілли за 37 років.

Але успіхи виявилися тимчасовими. Після 9-го місця в сезоні 60 \ 61 «Вілла» продовжувала опускатися на дно турнірної таблиці. Щоразова зміна тренерів не призвела до відчутних результатів. У 1964 році Мерсер пішов, Хітченс був проданий, багато гравців змінили клуб і результати стали погіршуватися. Керівництво стало змінювати тренерів, але результату це не приносило. Причиною спаду була не компетентність керівництва, яким в основному були літні і відсталі від розвитку футболу люди. У клубу не було нормальної скаутської служби, а організація тренувань майже не змінилася з 1910-х років. Закономірним став виліт в сезоні 1966/1967. У листопаді 1968 року Вілла виявилася на дні турнірної таблиці другого дивізіону, правління звільнило Каммінгса, а вболівальники домоглися відставки члена правління Джона Робінсона. «Астон Вілла» була виставлена ??на продаж. Контрольний пакет викупив лондонський фінансист Пат Метьюс, а головою правління став Дуг Елліс, а тренером Томмі Докерті. Влітку 1968 року відбувся перший з 1896 року випуск акцій, який приніс клубу додаткові кошти, велика частина яких була вкладена в покупку гравців. Але всі заходи не врятували клуб, і Астон Вілла в 1970 році опинилася в третьому дивізіоні, але вже під керівництвом нового тренера Віка Кроу. Незважаючи на підсумкове 4-е місце в третьому дивізіоні в 1971 році «Астон Вілла» змогла досягти фіналу Кубка Ліги, обігравши в півфіналі Манчестер Юнайтед, однак у фіналі поступилася Тотенхем з рахунком 2:0.

У наступному сезоні «Астон Вілли» стала чемпіоном третього дивізіону з рекордними на ті часи сімдесятьма очками. Ще три сезони «Вілла» провела в другому дивізіоні (у тому числі свій сезон століття). Повернувшись в перший дивізіон, «Астон Вілла» виграла Кубок Англії (у фіналі здолавши на Уемблі «Норвіч Сіті»). «Астон Вілла» почала своє поступове сходження в чемпіонаті. У сезоні 76 \ 77 клуб зайняв 7-е місце в першому дивізіоні, досягли чвертьфіналу Кубка Англії і виграли Кубок Ліги. У наступному сезоні «Вілла» досягла чвертьфіналу Кубка УЄФА і вела посилену боротьбу за високе місце в чемпіонаті під керівництвом Рона Сондерса. Він розгорнув масштабну діяльність з реструктуризації команди. Перший успіх реформ команду очікував в сезоні 80 \ 81, коли «Астон Вілла», через 71 рік, стала чемпіоном Англії. У наступному сезоні «Вілла» виграла Кубок європейських чемпіонів. Тренером вже був помічник Сондерса Тоні Бартон. 26 травня 1982 в фіналі «Астон Вілла» в Роттердамі з рахунком 1:0 обіграла «Баварію» і стала однією з чотирьох англійських команд, які вигравали цей трофей. Але свій успіх Астон Вілла розвинути не змогла.

У січні 1983 року «Астон Вілла» обіграла Барселону в матчі за Суперкубок Європи з сукупним рахунком 3:1. Але в чемпіонаті «Вілла» продовжувала виступати як і раніше невдало, що привело до зміни тренерів. У 1987 році тренером «Астон Вілли» став Грем Тейлор. Йому вдалося витягнути команду в перший дивізіон, і до загального здивування «Астон Вілла» під кінець сезону зуміла зайняти другий рядок, відставши від чемпіона на 9 очок. Після закінчення сезону Грем Тейлор залишив посаду тренера «Астон Вілли», ставши тренером збірної Англії. Його наступником став словацький фахівець Джозеф Венглос. Але результати його роботи виявилися незадовільними. Венглос на посту тренера був замінений Роном Аткінсоном. У перший сезон його керівництва «Астон Вілла» закінчила чемпіонат на 6 місці, що дозволило їй стати одним із засновників англійської Прем’єр-Ліги. З ним результати стали поліпшуватися — сезон 1991/1992 команда завершила на 7-му місці, а 1992/1993 — на 2-м, поступившись тільки «Манчестер Юнайтед». У 1994 році був виграний Кубок Ліги, де у фіналі з рахунком 3:1 був обіграний все той же «Манчестер Юнайтед».

Невдалий початок сезону 94 \ 95 призвело до звільнення Рона Аткінсона, і тренером став Брайан Літтл, але цей сезон «Вілла» закінчила на 18-му місці, але вже в 1996 році знову виграла Кубок Ліги і досягла півфіналу Кубка Англії, а також посіла 4 -е місце в чемпіонаті. В результаті протиріч між Літтл і Еллісом, пост тренера зайняв Джон Грегорі. «Вілла» стійко займала місця в середині таблиці, часом в середині сезону піднімаючись до її вершини, грала в Кубку УЄФА, виграла Кубок Інтертото в 2001 році, і зігравши у фіналі Кубка Англії, останньому фіналі, зіграному на старому стадіоні «Уемблі», але програла «Челсі» 1:0. Але і Грегорі через розбіжності з Еллісом був змушений залишити команду. Елліс знов призначив на пост тренера Грема Тейлора. «Астон Вілла» закінчила сезон 02 \ 03 на 16-ій позиції. Чергова зміна тренера призвела до того, що команду очолив ірландець Девід О’Лірі. Перший сезон його роботи виявився для «Вілли» досить успішним, вона зайняла 6-у позицію, але спад продовжувався. 4 серпня 2006 Елліс призначив тренером Мартіна О’Ніла. Незважаючи на те, що протести проти Елліса підняті гравцями 14-го липня стали затихати, Елліс вирішив продати свою частку. В результаті, до вересня 2006 року 90% акцій стали належати Ренді Лернер, а «Вілла» почала поступове сходження до вершин чемпіонату.
ТРАНСФЕРИ ЛІТНЬОГО МІЖСЕЗОННЯ :

Перейшли: Метт Лоутон («Шеффілд Юнайтед». 3 млн фунтів), Бретт Холман («АЗ Алкмаар», Голландія. Віл. агент), Карім Ель-Ахмаді («Фейеноорд», Голландія. ?).

Пішли: Карлос Куельяр («Сандерленд». Віл. агент), Емиль Хескі (Зак. контракту).

ФОРМА НА СЕЗОН 2012/13:

МОЖЛИВИЙ СКЛАД НА СЕЗОН 2012/13:

Гівен — Кларк, Лоутон, Данн, Лихай — Айрленд, Уорнок, Ель-Ахмаді, Нзогбія — Агбонлахор, Холман.

СТАДІОН: «Вілла Парк» (42573 глядач)

ПРОГНОЗ НА СЕЗОН: 13 — 15 місце.

«Уіган Атлетик» (Уіган, Англія)

ІСТОРІЯ:

Історія «Вігана» почалася в 1932 році. Для Англії це пізно — велика частина клубів англійської Прем’єр-Ліги була утворена або ще в дев’ятнадцятому столітті, або на початку двадцятого. До цього в Вігані чотири рази робилися спроби створити футбольний клуб, перша з них («Віган Каунті») — в 1897 році. Остання з невдалих спроб закінчилася банкрутством клубу «Віган Боро» в результаті Великої депресії. Після цього на рівні мера Вігана було прийнято рішення про створення нового футбольного клубу в місті, якому було передано стадіон «Спрінгфілд Парк». Де,вони перебували до 1999 року, коли стадіон був зруйнований, «Віган Атлетік» грав саме на цьому майданчику, вміщав у свої найкращі часи 40 000 уболівальників.

Після війни клуб був кваліфікований в чемпіонат Ланкаширу, а в 1950 році ледь не був обраний в Футбольну лігу, але все ж поступився конкурентам. Ще один рекорд клуб встановив в сезоні 1953/54 — на «Спрінгфілді» зібралися 27526 глядачів, щоб подивитися матч між двома неліговимі командами («Віган» — «Херефорд»). У 1961 році клуб повернувся в чемпіонат Чешира, а в 1968 заснував Північну Прем’єр-Лігу. У сезоні 1970/71 «Віган» виграв перший розіграш ППЛ з різницею м’ячів +59. З 91 м’ячі команди 42, включаючи сім хет-триків, забив Джофф Дейвіс.

Вперше «Віган» був обраний у Футбольну Лігу в 1978 році — з 35-ї спроби. Дебютувала команда проти того ж «Херефорда», а в підсумку посіла шосте місце з 24 команд. Аж до сезону 85/86 «Віган» займав місця ближче до кінця турнірної таблиці. Зате в сезоні 84/85 команда виграла Кубок Freight Rover — тодішній варіант нинішнього Кубка ФА, змагання для команд третього і четвертого дивізіонів. А успіх в чемпіонаті прийшов на наступний рік — четверте місце, лише одне очко відставання від зони підвищення в класі.

Надалі команда знову виступала досить слабо, закінчуючи чемпіонати у другій половині таблиці. В сезонах 88/89 і 89/90 команда ледве уникла вильоту. А після десятого місця в наступному сезоні було передостаннє, 23-е, в сезоні 92/93. Як наслідок — виліт. Вболівальники і близько не заповнювали «Спрінгфілд» — в третьому дивізіоні середня відвідуваність складала 3-4 тисячі глядачів, в сезоні 92/93 впала до двох з половиною, а після 19 місця в четвертому дивізіоні сезону 93/94 — і до 1800 чоловік.

У 2001 році головним тренером був призначений фахівець, який у минулому п’ять років відіграв в «Вігані» на позиції форварда — Пол Джуелл. Перший сезон пішов на адаптацію, але вже в сезоні 2002/03 команда в блискучому стилі завоювала золото Першої Футбольної ліги. У своєму першому сезоні в Чемпіонаті Футбольної лігі — клубу не вистачило все лише одного гола, щоб потрапити в зону плей-офф. Проте вже в наступному сезоні клуб зміг фінішувати другим у турнірній таблиці, тим самим забезпечивши собі місце в еліті.

Команда програла свій перший матч в АПЛ лише в компенсований час, а в листопаді займала друге місце у вищому дивізіоні англійського футболу. Крім того, «Віган» під керівництвом Пола Джюелла вийшов у фінал Кубка Ліги, де програв «Манчестер Юнайтед». Сезон команда закінчила на 10 місці, а ось наступного року, хоча склад і поповнили гравці рівня Валенсії і Хескі, уникла вильоту лише за додатковими показниками. За підсумками сезону 2007/08 «Віган Атлетік» зайняв 14-е місце. У липні 2009 року команду очолив легенда клубу Роберто Мартінес, який зіграв за клуб більше 200 матчів за 6 років. За підсумками сезону команда посіла 16-е місце. У наступному сезоні 2010-11 команда зайняла теж 16-е місце. У сезоні 2011/12 років, незважаючи на невдалий старт, «Атлети» провели відмінний фінішний ривок, зберігши прописку в еліті

ТРАНСФЕРИ ЛІТНЬОГО МІЖСЕЗОННЯ:

Перейшли: Іван Раміс («Мальорка», Іспанія. 4.3 млн євро).

Пішли: Уго Родаллега («Фулхем». Віл. агент), Мохамед Діаме («Вест Хем». Віл. агент), Кріс Кіркланд («Шеффілд Уенсдей». Віл. агент), Хендрі Томас (Зак. контракту), Джордан Робінсон (Зак. контракту), Стів Гохурі (Зак. контракт).

ФОРМА НА СЕЗОН 2012/13:

МОЖЛИВИЙ СКЛАД НА СЕЗОН 2012/13:

Аль-Хабсі — Бойс, Піску, Колдуелл, Раміс — Босежур, Макартур, Мозес, Маккарті, Мелоуні — Ді Санто.

СТАДІОН: «Ді Дабл Ю» (25138 глядач)

ПРОГНОЗ НА СЕЗОН: 16 — 18 місце

Іван Дузь, для 11
na11.com

Loading...

Об -

Оставить комментарий

Вы можете использовать теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>